Дмитро Зіневич та Сергій Артеменко про особливу атмосферу Украденого щастя

      Цікаво спілкуватися одразу з двома акторами виконавцями головних ролей після зіграної на полтавській сцені вистави у гримерці, коли ще живі відчуття.

     Дмитро Зіневич, виконавець ролі Михайла та Сергій Артеменко, виконавець ролі Миколи, актори Житомирського академічного українського музично-драматичного театру ім. І. Кочерги

b_400_0_16777215_00___images_1_artemenko.jpg

     Дмитро: Нам удалося сьогодні відчувати віддачу від глядачів. Ця вистава складна. У ній найважливіше - це внутрішня атмосфера. Хоча вистава має нагороди фестивалів, премії, перші місця, але для глядача це все не важливо. Він повинен відчувати особливу енергетику, що живе у ній. А народжувалася вона на репетиціях, напрацьовувалася, починаючи з застільного періоду. Режисер Наталя Тімошкіна так виставляла акценти, розповідала, як це все має бути, що ми в якийсь момент зрозуміли, якою саме має бути ця вистава.
     Кожного разу вона різна, адже залежить від партнерства в нашій трійці та взаємодії з четвертою дійовою особою – народом. Від нього теж багато залежить.

       Сергій: У нас багато цікавих вистав, які б ми залюбки показали полтавському глядачеві. Є сучасні вистави за класикою (як «Украдене щастя»). Але потрібно зрозуміти, що сучасна мова театру – це не костюми, це у свідомості, в тому, як режисер прочитує класику через сучасних людей, акторів. Немає моди на почуття, й ніколи не було. Є позачасові критерії, які не оцінюються часом. Коли грали прем’єру вистави – були одними, більше переживали. Ще через чотири роки багато не зміниться, але все ж деякі акценти, реакції зміняться. Та суть залишиться такою.

     Дмитро: Ми жартуємо, що було б цікаво подивитися нас у цій виставі, коли нам буде по шістдесят.