Містика, філософія та особлива атмосфера коломийського «Вія»

                      П’ятий день фестивалю: містика, філософія та особлива атмосфера коломийського «Вія» b_200_0_16777215_00___images_vij2.jpg

     Цього річ полтавський глядач найпалкіше чекав на фестиваль «В гостях у Гоголя» колектив Коломийського академічного обласного українського драматичного театру ім. І. Озаркевича. Їхній «Гуцульський рік», який було показано на фестивалі 2012 року, «Земля» та «Мораль пані Дульської» в рамках гастролей 2013 року, запам’яталися полтавцям особливою атмосферою, яскравими акторськими роботами, бездоганним мистецьким смаком у прочитанні драматичних творів.
      «Вій» став ще однією виставою, що відкрила полтавцям містичного Гоголя, його фантазійний світ, глибоку психологію образів. Звикши до гоголівської сатири за чотири дні фестивалю, п’ятий день виявився емоційним потрясінням. Після вистави – бурхливі овації, але через призму глибоко переосмислення складного внутрішнього світу головного героя Хоми Брута у виконанні Василя Швеця.
       «Вій» у постановці Сергія Павлюка – це гоговський містичний світ, який відтворили на гоголівській сцені актори коломийського театру. Лаконічні декорації (сценографія — Сергій Ридванецький), що ставали ешафотом для героїв, ставком, де втопилася Панночка (Олена Сердюк), церквою, де за нею три ночі читав молитви Хома. 
Світ реального й ірреального переплітався у постановці коломийського театру. Всю дію супроводжували Білий (Володимир Федінчук) та Чорний (Олег Кравчук) янголи як символ добра і зла, що живе у людині. Який янгол візьме у конкретним момент головування – не передбачено.
       За свій гріх Хома—Швець отримає розплату. За три ночі переживе жахіття видінь, «зустріч» з потойбіччям, посивіє, втратить душевну рівновагу. Пітьма у цій виставі ніби поглинає душу головного героя, але еволюція його образу протягом дії, стає стрижнем розвитку драматургічної дії. 
      Особливого шарму виставі додали пластичні вирішення сцен (режисер із пластики Ольга Семьошкіна, балетмейстер Мирослава Воротняк) та акапельний спів. Усі складові — режисерський задум, акторська гра, сценографічне та пластичне рішення — поєдналися у гармонію передачі гоголівського сюжету. Такий Гоголь – це особливе дійство, сакральне, де кожне слово, кожен жест, кожен погляд, відбивається на загальній картині дійства. 
       У виставі немає самого Вія, режисер відійшов від візуалізації цього персонажа, не літала і Панночка у труні. Чудасії були передані пластичною хореографією та світлом. Протягом вистави — очима бачили, розумом намагалися осягнути, серцем відчували, після вистави — залишилися наодинці зі своїм розумінням буття і людської природи. 
       Вистава настільки справила враження на полтавських глядачів, що вони «скупали» колектив коломийського театру в оваціях і довго не відпускали його зі сцени. Не могли ділитися враженнями після вистави і самі актори, настільки вони віддалися без лишку своїй справі, хотіли передати полтавському глядачу найсокровенніші переживання, оголити душу, створити ту атмосферу, яка надовго запам’ятається справжнім цінителям театрального мистецтва

b_400_0_16777215_00___images_vij3.jpgb_400_0_16777215_00___images_vij4.jpgb_400_0_16777215_00___images_vij5.jpgb_400_0_16777215_00___images_vij6.jpgb_400_0_16777215_00___images_vij7.jpgb_200_0_16777215_00___images_vij8.jpgb_200_0_16777215_00___images_vij9.jpgb_400_0_16777215_00___images_vij10.jpgb_400_0_16777215_00___images_vij11.jpg

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ольга Коваленко, керівник літературно-драматургічної частини театру ім. М. Гоголя