В’ячеслав Стасенко: «Фестиваль буде розвиватися, твори Гоголя – нести добро»

     b_150_0_16777215_00___images_stasenko1.jpg

      В останній день фестивалю гостями став колектив Київського академічного музично-драматичного театру ім. П. Саксаганського (м. Біла Церква). Завершився фестиваль їхньою виставою «Майська ніч, або Чудеса у решеті». Режисер-постановник цієї вистави В’ячеслав Стасенко приїхав на фестиваль заздалегідь, щоб отримати мистецькі враження, поспілкуватися з колегами. Поспілкуватися випало В’ячеславом і мені.
     — В’ячеславе, за цей час спілкувалися на різні теми, зараз хочу почути враження після твоєї вистави.
      — Мені здається були щирі емоції глядачів. Вони сміялися, аплодували. Трошки не вистачило часу технічно все облаштувати, але ми все ж хотіли подарувати полтавському глядачу своє мистецтво. Наш Гоголь – це такий собі жарт, події, які могли статися лише майської ночі. Коли все розквітає, буяє, б’ють ключем емоції, грають гормони, хочеться свята, чудасії. Ми трошки пожартували.
      — Жартувати з Гоголем? Ви дуже сміливі люди! Як сміливе і ваше осучаснене модерне прочитання. 
      — У нас звучать українські пісні, хоча й в обробках, стилізовані костюми. Хотілося, наша «Майська ніч» сприймалася як такий собі кітч, щось близьке масовій культурі.
       — На відміну від всіх інших колективів-учасників фестивалю, тобі пощастило побачити ще три вистави інших колективів. Які загальні враження від фестивалю?
       — Були дуже цікаві, сильні вистави, тому враження самі щирі, гарні. Після того, що я побачив, зрозумів деякі речі, взяв для себе багато нового. Ми на фестивалі спілкуємося, бачимо один одного, обмінюємося думками. А цей фестиваль особливій, бо зібрав твори Гоголя. Глядачі, режисери, актори побачили, що Гоголя можна по-різному ставити, в різних жанрах, але головне — всі постановки звучать сучасно, співзвучні сьогоденню. Це дуже радує. Значить фестиваль і далі буде розвиватися, а твори Гоголя й надалі будуть нести добро.
      — Чи сподобалося у Полтаві, чи можливо у сучасних умовах розвивати стосунки театрів далі? Маю на увазі обмінні гастролі.
       — Це було б дуже добре, якби могли їздити один до одного на гастролі. Чудово, коли можна подивитися колег, відчути іншу публіку, відчути, наскільки тебе готові слухати і бачити люди в різних куточках нашої країни. Наш театр постійно виїздить з гастролями. Уже склалася певна географія, де можна побачити театр із Білої Церкви. 
       — Найголовніше, у нашому місті квитки на фестиваль буквально «розлетілися». Чи ходять у Білій Церкві зараз до театру? Чи змінився глядач у зв’язку з останніми подіями в країні, на твою думку?
       — Глядач змінився, він помолодшав. Нещодавно було затишшя, вплинула нестабільність, війна, але нещодавно ситуація змінилася. Зараз нова хвиля, глядач ринув до театру. Це хороший знак, значить театр допомагає, лікує, радить щось людям, дає їм те, чого вимагає їхня душа.
      — Які автори на сьогодні співзвучні часу і тобі особисто?
       — Є Чехов — це один із тих, хто мене надихає. Його хочеться прочитувати, він дуже сучасний, поза епохами, політиками. Чехов сам шукав відповіді і надихає нас, дає нам шанс шукати сенс буття, чому ми тут, навіщо живемо, чому прийшли… Хотілося б, щоб було більше української сучасної драматургії, працювати з нею, але поки що не знаходжу такої. 
      — На гоголівській землі, гоголівській сцені, відчув особливу атмосферу?
       — Відчув, що у вас тут всі дуже привітні, познайомився з дуже гарними людьми. Я бачив вистави вашого театру, спілкуюся з акторами. У вас просто чудове старше покоління, прекрасна молодь. Як житиме фестиваль, так житиме і ваш театр. Принаймні, всі, хто цього річ побували у вас на гостинах, щиро цього бажають вам.

b_400_0_16777215_00___images_majska_nich1.jpg

Ольга Коваленко,
керівник літературно-драматургічної частини
театру ім. М. Гоголя