Життя віддане театру

 b_150_0_16777215_00___images_popov75.jpg     

    Нині святкує своє 75 – ліття наш любий  і вельмишановний колега  народний артист України Юрій Васильович Попов!
Тож ми пропонуємо вам переглянути сторінки історії його творчих пошуків на нашому сайті.

    

 

 

 

 

Народився Юрій Васильович 13 листопада 1939 року.

b_150_0_16777215_00___images_popov1a.jpg
   
  З дитячих років виявив неабиякий хист до сцени, багато грав у самодіяльному драматичному гуртку місцевого сільського клубу. За що й одержував перші аплодисменти, грамоти й інші винагороди.

b_150_0_16777215_00___images_popov2.jpg 

  На самодіяльній сцені,  м. Охтирка,1958р.







     У 1963 році закінчив з відзнакою акторське відділення Харківського державного театрального інституту під керівництвом професора, народного артиста сРСР Антоновича Д.І., клас педагога Борисенка М.С. В дипломних виставах зіграв Бобчинського у гоголівському «Ревізорі» та діда Сливу в софронівській « Куховарці заміжній».

b_150_0_16777215_00___images_popov4.jpgb_150_0_16777215_00___images_popov5.jpg 

  1. «Ревізор» М.Гоголя  (дипломна вистава). Бобчинський

  2. «Куховарка заміжня» А.Софронова (дипломна робота).  Дід Слива





     

     Вони, як на мене, виявилися визначальними на його творчому шляху. І в певному сенсі «фатальними». Юрій Васильович Попов підписав розподілення на роботу в Полтавський театр ім. М.В.Гоголя і відтоді служить в ньому понад 50 років, а на його сцені артисту од самого початку творчої діяльності довелося грати багато ролей літніх та старих людей, що іноді викликало в ньому відчайдушний протест. Але талант до зовнішньої характеризації та внутрішнього перевтілення долали всі перепони.

     Однак перша роль  в Полтавському театрі  була роль його сучасника

b_150_0_16777215_00___images_popov6.jpgb_150_0_16777215_00___images_popov7.jpg 

  1. Власюк. А.Школьник«Доброго ранку!»

  2. Валерка. А.Школьник. «Людина за бортом». За цю роль артиста було       нагороджено Почесною грамотою Міністерства культури УРСР



    


    В 1969 році Юрій Васильович зіграв роль Солопія Черевика у безсмертному гоголівському «Сорочинському ярмарку».  І відтоді полтавцям та гостям справжнього Сорочинського ярмарку важко уявити іншого Солопія.

b_150_0_16777215_00___images_popov8.jpg

b_150_0_16777215_00___images_popov10.jpg

   

    1. "Сорочинський ярмарок" — Солопій.

    2. Солопій Черевик вже багато років ярмаркує в Сорочинцях.

 

 

 

 

       

     Коли у 1971 році театр поставив трагікомедію А.Макайонка «Трибунал» Попову було лише 33 роки, але за роль Терешка Колобка артист одержав премію Республіканського фестивалю драматургії народів СРСР.

b_200_0_16777215_00___images_popov11.jpgb_350_0_16777215_00___images_popov12.jpg   

   

  









 1. Терешко – Ю.Попов, Поліна, його дружина – Р.Алексєєнко 

 2. Терешко – Ю.Попов, Сиродоєв – І.Ковалевський, комендант – В.Поліцар

 

     В 1972 році відбулася прем’єра комедії І.Карпенка – Карого «Мартин Боруля» за участю Юрія Васильовича у головній ролі, яка мала великий успіх. Найкращим свідченням цього є те, що вже більше сорока років виходить артист на сцену в ролі Мартина. 

b_150_0_16777215_00___images_popov14.jpgb_300_0_16777215_00___images_popov16.jpg

   

   1. Мартин – Ю.Попов, 80-ті роки.

   2. Мартин - Ю. Попов, 2008 рік. 

 

 

  

b_350_0_16777215_00___images_popov15.jpg b_350_0_16777215_00___images_popov17.jpg

  

 

 Прем’єрне фото. Стьопочка – В.Голуб,        Микола – В.Петренко, Марися – Ж.Северин,      Мартин – Ю.Попов, Палажка – Т.Кислякова, Гервасій – В.Мірошниченко

  2. Стьопочка – О.Князь, Марися -Н. Кожухаренко,Палажка – Ж.Северин, Гервасій – О.Зазимко. 2008 р.

   

     В 1976 році відбулася прем’єра вистави, яка стала справжньою подією – «Енеїда» за І.Котляревським.                                                     

b_200_0_16777215_00___images_popov18.jpg

b_300_0_16777215_00___images_popov19.jpg

 

    

Зевс - Ю.Попов.                

Венера – Т.Кислякова, Молода богиня –                                                 Ж.Северин, Зевс – Ю.Попов, Юнона –                                                     Л.Незговорова.     

         



     



   



   До 200 річчя виходу в світ «Енеїди» театр знову звернувся до цього матеріалу, але трактував його вже в зовсім іншому ключі. А Ю.Попов зіграв у ній Латина.

b_200_0_16777215_00___images_popov20.jpgb_400_0_16777215_00___images_popov21.jpg   

 

    Латин – Ю.Попов. ( Постановка 1998 р.)    

     

 

 

 

 

  

Сцена з другої дії. Амата – М.Іванова, Латин – Ю.Попов.



     В 1981 році доля звела Юрія Васильовича з видатним режисером – засновником нашого театру, народним артистом УРСР Володимиром Михайловичем Скляренком в роботі над виставою «Дай серцю волю, заведе в неволю».

b_400_0_16777215_00___images_popov22.jpgb_200_0_16777215_00___images_popov23.jpg

 

1. Під час репетиції вистави. Ю.Попов(Іван Непокритий),
режисер – постановник В.Скляренко,

 О.Шеремет (Семен), В.Миронович (Микита Гальчук),

 помічник режисера – Е.Козачковська.

 

   2. Сцена з вистави «Дай серцю волю – заведе в неволю» М.Кропивницького. Іван Непокритий – Ю.Попов, Семен – О.Шеремет, Одарка – Н.Біндюг.

    

      Юрію Васильовичу пощастило втілити на сцені великого Михайла Щепкіна в п’єсі І.Рябокляча «Перша» та незрівняного Ж.- Б. Мольєра

b_150_0_16777215_00___images_popov24.jpgb_300_0_16777215_00___images_popov25.jpg

    Мольєр, Режисер, Жорж Данден - Ю.Попов. Ж.- Б.Мольєр «В очікуванні короля або Обдурений чоловік».

 

 

 

   


   


       Одна з найбільш значущих робіт останнього десятиліття – роль Тев’є у виставі «Тев’є – Тевель» (п’єса Г.Горіна за творами Шолом –Алейхема).

b_150_0_16777215_00___images_popov26.jpgb_300_0_16777215_00___images_popov27.jpg


     

 

 





   Тев’є – Ю.Попов, Хава – О.Галатченко.
Урядник – В.Морус,
Тев’є – Ю.Попов.        

    На сцені нашого театру народний артист України Юрій Васильович Попов створив понад 100 образів! І вони ніколи не залишалися непоміченими. Серед яких ціла низка ролей в українському класичному та сучасному репертуарі:

b_150_0_16777215_00___images_popov28.jpg 

  М.Кропивницький «По ревізії». Сторож – Ю.Попов

 

 

 

 

 

 

 

b_150_0_16777215_00___images_popov29.jpg М. Старицький «За двома зайцями». Сірко – Ю.Попов, Явдоха – С.Ковалевська.

 

 

 

 

 

 

 

b_150_0_16777215_00___images_popov30.jpg Г.Квітка – Основ’яненко «Шельменко – денщик». Шельменко – Ю.Попов (фото зроблено під час гастролей в 1966 р., м. Жданов).

 

 

 

 

 

 

b_200_0_16777215_00___images_popov31.jpg М.Лисенко, М.Старицького «Майська ніч». Своячениця – Г.Опанасенко, Винокур – Ю.Попов, Голова – В.Мірошниченко

 

 

 

 

 

 

 

 

b_200_0_16777215_00___images_popov32.jpg О.Корнійчук «В степах України». Галя – М.Іванова, Галушка - Ю.Попов, Параска – Г.Опанасенко

 

 

 

 

 

 

 

b_150_0_16777215_00___images_popov33.jpg М.Старицький «Циганка Аза». Панасик – Ю.Попов

 

 

 

 

 

 

 

b_150_0_16777215_00___images_popov35.jpgb_150_0_16777215_00___images_popov36.jpg Л.Бразов «Фортеця». Ропавка – Ю.Попов

 А.Макайонок «Свята простота». Д і д – Ю.Попов

 

 

 

 

 

b_150_0_16777215_00___images_popov37.jpgb_150_0_16777215_00___images_popov38.jpg О.Коломієць «Дикий Ангел». Крячко – Ю.Попов, Платон Ангел – В.Мірошниченко

 Полковник Піккерінг. Ф.Лоу «Моя чарівна леді»

 

 

 

 

b_200_0_16777215_00___images_popov39.jpgb_150_0_16777215_00___images_popov40.jpg В.Дмитрієв «Російський секрет». Отаман Платов- Ю.Попов, Кисільброде – В.Репенко, Цар – В.Мірошниченко, Генерал-камергер – О.Зазимко, Міністр фінансів – В.Морус

 Підмьоткін в опереті Л.Лядової «Під чорною маскою»

 

 



 

b_150_0_16777215_00___images_popov41.jpgb_150_0_16777215_00___images_popov42.jpg Кокарєв в опереті Мокроусова «Роза вітрів» . Марфа Петрівна – Т.Шапошникова

  Е.Лабіш «Убивство на вулиці Лурсін» («Дві чарівні французькі штучки»).Ланглюме- В.Івакін, Містенгю - Ю.Попов

 

 

  


b_200_0_16777215_00___images_popov43.jpgb_150_0_16777215_00___images_popov44.jpg  Д.Деріон, В.Вассерман. «Людина з Ламанчі». Санчо Панса – Ю.Попов,Альдонса – М.Томм.

 Ж.Летраз. « Крихітка». Фонтанж – Ю.Попов, Жак – В.Філатов

 

 

 



b_200_0_16777215_00___images_popov45.jpgb_150_0_16777215_00___images_popov46.jpg  Н.Думбадзе «Закон вічності».Іорам – В.Мірошниченко, Буліка – Ю.Попов Бачана – В.Мірошниченко.

 О.Заградник «Соло для годинника з передзвоном». Інспектор Міч – Ю.Попов

 

 

 

 

 

   


     Це далеко не повний перелік робіт, яскравих, неординарних. Народний артист України Юрій Васильович Попов шанована людина.

Сам лист нагород артиста, який не можна не навести, свідчить сам за себе:

1956 р. – Почесна грамота Міністерства культури УРСР за активну участь у художній самодіяльності

1957 р. – Диплом І ступеня за участь у Першому Республіканському фестивалі молоді та студентів

1966 р.– Почесна грамота Міністерства культури УРСР за роль Андрійка у виставі “Люди в шинелях” І. Рачади

1967 р. — Почесна грамота Міністерства культури УРСР за роль Валерки у виставі “Людина за бортом” А. Школьника

1970 р. – Диплом ІІІ ступеня Міністерства культури України, Диплом Всесоюзного фестивалю театральної творчості, Обласна премія імені П.Артеменка за роль Володі Ульянова у виставі “Сім'я” І. Попова, Медаль “На відзнаку 100-річчя з дня народження В.І. Леніна”

1972 р. – Присвоєно звання “Заслужений артист УРСР”, Премія Республіканського фестивалю драматургії народів СРСР за роль Терешка Колобка у виставі “Трибунал” А. Макайонка

1976 р. – Обласна премія імені П.Артеменка, Почесна грамота Міністерства культури УРСР за роль Зевса у виставі “Енеїда” за І. Котляревським

1989 р. – Медаль “Ветеран праці” 2001 р. – Присвоєно звання “Народний артист України”

2008 р. – Диплом “За збереження і розвиток традицій реалістичного мистецтва в акторській майстерності” Всеукраїнського театрального фестивалю “Браво, Гоголь!” за роль Явтуха у виставі “Вій” Н. Садур за М. Гоголем

2009 р. – Премія “Наш родовід” Національної спілки театральних діячів України (НСТДУ)

2012 р. – Відзнака міського голови ІІ ступеня

2012 р. – Почесна грамота НСТДУ

2012 р. – Почесна грамота Міністерства культури України

2012 р. - Полтавська обласна премія ім. Л. Бразова 

2013 р. - Полтавська обласна премія ім. І.П. Котляревського.

Саме нашій сцені – сцені Полтавського академічного обласного українського музично-драматичного театру ім. М.В.Гоголя артист присвятив своє творче життя. Бог подарував йому талант, який артист не зарив у землю.

Він не загасив іскру Божу, і за це Доля поцілувала його та подарувала найцінніше у світі – Любов і визнання тисяч людей, – вдячних та захоплених глядачів.

Сто літ, Майстре! Сто літ Любові та радості Життя!

Завідуюча музеєм театру Єлизавета Орлова

Фото з особистого архіву ювіляра та архіву театру