Натхненні щасливими очима дітей… або Як гоголівці дарували своє мистецтво дітям у містечках Слов’янського району

       — Дуже приємно, що склалися дружні стосунки між Полтавським театром ім. М. Гоголя та Слов’янським районом, — поділилася емоціями завідуюча відділом культури Слов’янської райдержадміністрації Олена Міленовська. — Цьому послужив проект «Український Донбас», започаткований Міністерством культури України, і завдяки якому ми познайомилися ще у 2015 році з Олексієм Андрієнком – директором полтавського театру. Тоді наші маленькі глядачі з радістю аплодують полтавським артистам, які привезли казку «Царівна Ква-Ква», на цей раз – «Всі миші люблять сир». У Слов’янську немає професійного театру, тому нам важливо, щоб наші діти знайомилися з мистецтвом великих театрів, розвивалися на кращих зразках театральної культури. Наші сільські діти не розбалувані різними видами мистецтва, тому щиро радіють вашому приїзду. 

b_400_0_16777215_00___images_1_muwi_slovjansk.jpg
          Наприкінці травня колектив Полтавського академічного обласного українського музично-драматичного театру ім. М. Гоголя побував на гастролях у Донецькій області. Протягом тижня гоголівці грали одну з кращих своїх музичних казок для дітей у селищах Билбасівці, Мирному, Райгороді, Сергіївці, Миколаївці, Андріївці. Завершились гастролі виступом у Малій Авдіївці для наймолодших шанувальників театру у дитсадку «Чебурашка» у День захисту дітей.

 
       Музичну казку «Всі миші люблять сир» (режисер — заслужений діяч мистецтв України Владислав Шевченко, який, до речі, у виставі сам виконував роль Альбіна – тато біла мишка) побачили майже чотириста діток, які мали нагоду зробити це безкоштовно зі своїми вчителями, татами, мамами і бабусями. Вони могли поринути у світ двох родин мишей — білих і сірих, які постійно сваряться між собою лише тому, що різні. Проте діти з цих родин Шома (Олександр Бородавка) та Фружі (Анна Денисенко) швидко знайшли спільну мову і закохалися одне в одного. Юні створіння заради коханого чи коханої були здатні йти на неабиякі жертви і, навіть, піти у лігво страшного Кота Мага (Сергій Жмурко). Саме щира поведінка мишенят змусила врешті помиритися і дорослих, які стали справжніми друзями.


         Розпочалися гастролі гоголівців з виступу у селищах Райгороді та Миколаївці Слов’янського району. Колектив театру тепло зустрічали у міських будинках культури майже двісті дітлахів, які з радістю сприймали добру казку.


       — До нас раніше приїздили тільки маленькі театри, — розповіли маленькі жительки Райгорода Лєра та Аліна. — А цей такий великий і веселий, мудрий, навіть. Казка «Всі миші люблять сир», яку сьогодні переглянули, вчить любити всіх, незалежно від кольору — сірий ти чи білий, потрібно допомагати одне одному, знаходити друзів, піклуватися одне про одного.


       Сподобалася казка як малечі, так і дорослим. Бабуся Світлана Степанівна зазначила, що вона хоч і доросла людина, «але їй було дуже цікаво подивитися на дійство, яке привезли полтавські актори».


       — Ви знаєте, що смішити людей, а особливо дітей — це не просте діло!, — поділилася враженнями Тетяна Пилипенко, жителька Райгорода. — По-перше, треба самому сприймати світ із точки зору дитини. Я сьогодні дивилася на артистів Полтавського театру ім. М.В. Гоголя до вистави, яку вони презентували Райгороду, і закохалася в них! Артисти приїхали задовго до дійства - і все завертілося в очікуванні майбутнього дива! Вони просто випромінювали радість, і це почуття перенесли на сцену!


        Не залишися байдужими до побаченого і дітки у Миколаївці. Гоголівці дарували їм мистецтво, а вони – вдячність і оплески у відповідь.


         — Мені найбільше сподобалася біленька мишка, вона така позитивна і лагідна, а ще — така замріяна, — розповіла 11-річна Даринка, мешканка Миколаївки. — Ця казка про те, що закохані своєю любов’ю завжди перемагають зло. Я хочу сказати спасибі полтавським акторам за те, що влаштували нам таке свято.


        — Казка надзвичайно повчальна, тому рада, що наші діти її побачили, — поділилися спостереженнями шкільна медсестра Анна. — Вона показує, що ми повинні берегти одне одного, адже поряд із нами знаходяться такі ж люди, як і ми. Тому всі повинні мати мир у родині і в країні, бути доброзичливими.


         Продовжуючи грати благодійні безкоштовні вистави для дітей Слов’янського району Донецької області, гоголівці показали музичну казку «Всі миші люблять сир» для дітей, які проживають у селищах Андріївка та Сергіївка. Надзвичайно теплий прийом, гарячий чай перед виступом, сміх дітей протягом вистави, і захоплені відгуки малечі після закінчення казки – все це влаштували гоголівцям у цих селищах.


         — Минулого разу полтавський театр приїздив з казкою «Царівна Ква-Ква», після якої залишилася велика кількість яскравих вражень, тому що у виставі була задіяна акторська молодь, яка заряджала дітей позитивною енергією, — розповіла директор Сергіївського молодіжного центру дозвілля Маргарита Мороз. — Цьогорічна вистава зовсім інша. Тут уже сучасний підхід до постановки: задіяна балетна трупа, актори грають із залом, багато різних цікавих знахідок та мізансцен. Коли чула захопливі відгуки дітей після вистави, я лише шкодувала, що до нас так рідко приїздять професійні колективи. Ми бачимо, що з Полтави до нас завітали справжні майстри своєї справи. Вони щирі та душевні. Надзвичайно приємно було чути полтавську говірку – таку м’яку та плавну. Я розумію, що актори несуть особливий колорит та культуру. Саме у цьому й полягає українізація, адже українська мова для нас рідна!


       Знайшли полтавські актори і своїх фанатів серед малюків. Вони радо спілкувалися з героями, а найсміливіші, навіть, фотографувалися.

         — Хоча кожного дня грали по кілька вистав, ми не відчували втоми, — розповіла артистка театру Анна Денисенко. — Коли бачиш очі дітей, які світяться щастям, хочеться віддавати їм своє тепло, радувати, дарувати казку. Це так приємно, коли ти віддаєш свої емоції, і отримуєш заряд позитиву у відповідь. Діти підходили до нас після вистав, дякували, фотографували і просили приїжджати ще. Це дорогого коштує – завоювати довіру цих щирих, відданих малюків. У мене навіть одна цікава історія трапилася на цих гастролях. Після вистави до мене підбігла маленька дівчинка і щось дуже швидко поклала у руку. Потім так же швидесенько втекла - я нічого не встигла сказати. Коли розгорнула долоню, побачила, що там лежала одна гривня. Я хотіла знайти дівчинку, щоб повернути гроші, але мої колеги зупинили мене. Я залишила ці гроші собі на згадку про щирість, відвертість і безпосередність дитячої вдячності. Тепер цей трофей завжди зі мною.

        Найважливішим аспектом чергових зустрічей з дітлахами у Билбасівці та Мирному стало розуміння того, що найпильніший глядач – це все таки діти, які вірять у дива, вірять у хороше. Нам, дорослим, лише залишається підтримувати їхню віру, дарувати їм своє тепло та позитивні емоції.


       — Мені казка сподобалася, адже вона вчить, що якщо ти навіть не такий, як усі, потрібно бути собою і дружити з усіма, — розповіла Юлія, жителька с. Билбасівка. — Треба у будь-яких обставинах залишатися особистістю. Я ніколи не була у справжньому театрі, тому радію, що цей театр приїхав до нас. Сподіваюся на нову зустріч із полтавськими акторами, яким бажаю популярності, щоб вони мали змогу гастролювати, і щоб їх впізнавали в усіх селах і містах!
Найвідповідальнішим для гоголівців став виступ у Малій Авдіївці у День захисту дітей. У селище, де ще лунають постріли, де діти від будь-якого голосного звуку лягають на підлогу а школярі тільки нещодавно повернулися за парти, дивитися казку прийшли і наймолодші – вихованці дитячого садочка «Чебурашка», народжені під час війни на Сході. Гоголівці приїхали до цього дитсадочка не з порожніми руками. Спільними зусиллями директора театру Олексія Андрієнка та його друзів, Полтавського батальйону небайдужих, церкви «Хреста Господнього», родини пасічників, Наталії Осташової та її учнів-керамістів, працівників полтавського театру було зібрано для дітлахів речі, іграшки, гостинці.


         — Наші серця завмирали в очікуванні зустрічі з дітлахами, адже вони найвимогливіший, найщиріший глядач, — поділився враженнями головний режисер театру, заслужений діяч мистецтв України Владислав Шевченко. — Ці діти на власні очі бачили війну, чують її кожного дня, і нашим завданням було хоча б на сорок п’ять хвилин відволікти їх, показати добро, допомогти повірити у дружбу, подарувати сміх, радість і щастя. Нам було надзвичайно боляче бачити навколо зруйновані будинки, відчувати, що за чотири кілометри від містечка пролягає лінія бойових дій. Цього дня звуків пострілів не було чути. Місцеві казали, тому що День захисту дітей. Замість пострілів цього дня малюкам пощастило почути веселі пісні з казки, познайомитися з кмітливими мишенятами, насолодитися мистецтвом. Я радий, що наша чудова професія дає можливість хоч на декілька годин зробити чиєсь життя кращим.


       Замість післямови:


         ….Навіть 5-річна вихованка дитсадочку «Чебурашка» Олександра після перегляду казки констатувала: «Ця казка про те, що не можна сваритися». Не даремно ж за твір «Всі миші люблять сир» Дюла Урбан був удостоєний Пуліцерівської премії, адже вона, за висновками експертів, у першу чергу пропагує мир.
Тому, не випадково гоголівці поїхали на Схід саме з цією казкою. Сподіваємося, що мир настане найближчим часом на всій території нашої країни, і щасливі діти будуть мати змогу ходити до театрів, насолоджуватися мистецтвом, спокійно навчитимуться і не бігтимуть в укриття при кожному гучному звуку

b_400_0_16777215_00___images_2_muwi_slovjansk.jpg

 

Джерело: Коваленко О., Святцева Н. / О. Коваленко, Н. Святцева // Полтавський вісник. — 2018. — № 24 (1509). — 14 червня.