СТРАШНА ПОМСТА

b_200_0_16777215_00___images_12.jpg

СТРАШНА ПОМСТА


трагедія на 2 дії


Тривалість вистави 2 години 

Прем’єра — 28 березня 2018 року


Микола Гоголь

 

Сценічна версія Сергія Павлюка

 

 

Виставу створили:

 

Режисер–постановник — Сергій Павлюк (м. Херсон)
Художник–постановник — Сергій Ридванецький (м. Черкаси)
Художник по костюмах — Наталія Ридванецька (м. Черкаси)
Балетмейстер — Юрій Бусс (м. Херсон)
Хормейстер — заслужена артистка України Ружена Рубльова (м. Херсон)
Репетитор з вокалу — Наталія Зайко
Художник по світлу — Лариса Йова
Звукорежисер — Ігор Саблін

 

 









Дійові особи та виконавці:

Данило — Тимофій Зінченко
Катерина — Анна Денисенко
Батько Катерини — Сергій Козир
Чаклун — Геннадій Продайко
Червоний козак — Володимир Філатов, Антон Височанський
Осавул Горобець — заслужений артист України Володимир Морус,

                                 заслужений артист України Олександр Любченко
Син Осавула — Артем Батрак
Наречена сина Осавула — Юліана Терещук
Козак Степан — Олександр Збаразький
Козак Стецько — Сергій Жмурко
Гоголь — Богдан Чернявський
Родиці — Аліна Зінченко,
                Аліна Жмурко,
                Людмила Квашук
Бандурист — Сергій Озерянко
Мерці — Олександр Бородавка,
             Олександр Коваленко,
              Олександр Князь


Козаки, дівчата — артисти балету театру

       

      

      «Страшна помста» – це фантастично-містичне дійство, в якому режисер Сергій Павлюк розкриває тему вічного гріха, який доведеться спокутувати наступним поколінням. Взявши за основу притчу про зраду й помсту — «Думу про Івана та Петра», яка згадується Гоголем у «Страшній помсті», — режисер на сцені полтавського театру створив метафорично-змістовну виставу, що викликає асоціації із сьогоденням.
Містична історія перетворюється на зразок поетичного українського театру, який несе у собі глибинність традицій та сакральність. Яскрава обрядовість, звучання автентичного співу, показ козацької звитяги стали основними елементами у вибудові дійства, що викриває національне єство, є традиційними для стилю цього режисера.
        У загальному колі кружлятимуть і мертві, й живі герої, які кохатимуть і зраджуватимуть, гулятимуть і вбиватимуть... продовжуватимуть грішити… І коли вже кінця-краю цим гріхам не буде, земля розверзнеться і поглине всіх грішників. Адже їхні душі вже не врятувати від багатовікового бажання помсти…

 

У виставі використані пісні у виконанні Тараса Компаніченка та гуртів «Гуляй-город» та «ДахаБраха»