Перед новорічними святами у Полтавському музично-драматичному театрі ім. М.В. Гоголя відбулася прем'єра мюзиклу «Пригоди пана Мюнхгаузена».
Гранд-мюзикл про німецького барона в Україні – це музично-театралізоване дійство для всієї родини, де добро обов’язково перемагає зло, де сама нечиста сила стає помічником у порятунку кохання Степана та Галі.
    "Пригоди пана Мюнхгаузена" створив новий режисер-постановник Олексій Коломійцев, який також власноруч написав музику та лібрето. Задум прийшов хоч і несподівано, але до справи він підійшов досить обдумано:
    - Ми вже дуже багато чули та бачили вистав на власне українську тематику. Де є і наша історія, і наша чортівня. А тут раптом з’являється такий незаангажований персонаж, який дивиться на Україну очами європейця. В ньому немає пафосу, якогось завдання. Барон просто подорожує Україною і констатує факт, що це прекрасна країна, велика держава з дуже гостинними людьми.
Режисер черпав натхнення з твору Ігоря Січовика «Пригоди Мюнхаузена в Україні»:
    - У Ігоря немає історії саме про Галю та Степана, я використав лише деякі уривки з тексту. Сам Січовик трохи по-іншому бачив сюжет, тому ми вирішили, що згодом поставимо ще одну версію. 
У мюзиклі Олексій Коломійцев використав майже увесь театральний колектив. Головні ролі виконують такі відомі актори як Богдан Чернявський (Мюнхгаузен), Маргарита Томм (Варвара), Артур Редько (Степан), Тетяна Беленька (Галя) та інші. 
Перед виставою всі вони пройшли кастинг на ролі.
    - Я працюю у в театрі лише два місяці. Коли ставив «Легенду про Тараса», важко було зрозуміти хто є хто. Зараз, коли вже знаю, на що спроможний кожен актор, я намагався відійти від звичних амплуа в цьому театрі. Ніхто не підозрював, що Богдан Чернявський  зіграє барона Мюнхгаузена. Я ніколи не думав, що він може так співати! А його ніхто ніколи не використовував як музичного актора, - в цьому Олексій Коломійцев вбачає власну інтуїцію та режисерський авантюризм. 
«Пригоди пана Мюнхгаузена» зробили за місяць. Репетиції були майже цілодобово, у повному комплекті зі світлом та звуком. Це гарантія успіху для постановника, коли увесь колектив від репетицій до власне вистави працює злагоджено. Про складнощі в роботі Олексій не захотів говорити, розказав лише одне:
    - Найскладніше було не відступити від задуманого. Адже в душі твоїй завжди зароджується сумнів – правильно ти робиш чи ні.  Для цього потрібно мати дуже твердий і захищений стрижень. Театр – це мистецтво без компромісів.
Тож, не поступаючись самому собі, він сміливо поєднав класичну українську історію про закоханих, яких розлучає турецька неволя, та казкового-героя Мюнхгаузена, який намагається їм допомогти. Не обійшлося й без української чортівні, на чолі якої стоїть не хто інший, як конотопська відьма Варвара. Яка спочатку перешкоджає мандрівникам, а потім стає чи не найголовнішим рятівником усієї ситуації.
Як би сильно не старався іноземець допомогти Степану та Дмитру визволити Галя з турецької неволі – чаклував, вирощував з чарівних насінин гарбузиння,  літав на ядрі, витягував себе за волосся з трясовини – наша нечиста сила постійно ставала йому на заваді. І навіть в кінці, коли барон майже перехитрив султана, прилетіла відьма Варвара, привела козаків та визволила всіх з полону. Але ж сіль історії не в тому, як змагався у силі барон з чортівнею, а в тому, що все закінчилося щасливо. Мабуть, тільки в українському театрі власне те, що повинно бути злом, допомагає добру перемогти.
    Але сам творець історії вбачає суть зовсім не в «хеппі-енді»:
    - Історія, насправді, не про Мюнхгаузена – це лише об’єктив. Найголовніше, що відбулося протягом вистави – це перетворення. На початку ці два хлопці задиристі і залихвацькі, вони нерозумні діти.  Але в кінці герої стають справжніми козаками. Це приклад якраз отим дітям, що сиділи у залі.
В кінці фінал залишився відкритим для здогадок і фантазій, але вже більше дорослих, ніж дітей – Мюнхгаузен та Варвара неочікувано для всіх вирішують разом летіти до Німеччини, але перед цим – заглянути до відьминого болота. І тільки одній українській чаклунці відомо, заради чого вона заманює німецького барона в свої нетрі. 
    Вистава розрахована на різний вік. Але чи зрозуміє її 8-річна малеча? Тут у режисера є своє власне пояснення про те, що сприйняття мюзиклу відбувається не на рівні тексту, а через емоції та музику:
    - Сьогодні відбувся тест, що справжнє мистецтво не знає вікових обмежень. Дорослі стали дітьми, а діти – дорослими.

Джерело: http://kolorama.poltava.ua