Останнім часом в Україні досить популярним стало святкування 14 лютого дня святого Валентина, або свята закоханих. Люди дарують одне одному різні ласощі у формі сердечок, квіти і маленькі сувенірчики. Незмінними атрибутами свята залишаються валентинки, червоні троянди, голуби і купідончики. Звичай дарувати цього дня подарунки, зізнаватися у коханні прийшов до нас із далекого Середньовіччя.

        Цікавий факт. В Україні ще наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття цього дня у домашніх театрах користувалася популярністю п’єска за старокиївською легендою про закоханих, яким допомогли зберегти кохання і побратися свята Ольга і святий Валентин. Відомо, що вистава існувала в кількох варіаціях і була записана з вуст киян із старокиївських родів. Багато сучасних сценаріїв цього свята використовує з неї окремі елементи.

         Безумовно, це свято католицьке, але на його прикладі ми спостерігаємо процес взаємопроникнення культур, традицій та звичаїв, характерну рису сьогодення. Існує і православне свято закоханих – день пам’яті святих Петра і Февронії (8 липня), які стали зразком досконалого подружжя. І якщо 14 лютого – це радше день романтики, залицянь і пристрасті, то 8 липня – день мудрої, терплячої, вірної любові, яка долає всі перешкоди. Історія про Петра і Февронію захоплює і підсилює віру в те, що кохання на все життя справді можливе. Тож не дивно, що в Україні на цю дату віднедавна припадає День родини, запроваджений з грудня 2012 року.

         14 лютого актори Полтавського академічного обласного українського музично-драматичного театру ім.М.В.Гоголя теж зробили полтавцям чудовий подарунок, підготувавши концерт «Коли любов у серці твоїм…». Слід відзначити прекрасну роботу сценариста (Ольга Коваленко) та режисера-постановника (заслужений діяч мистецтв України Владислав Шевченко). Програма розрахована на любителів класики і сучасної музики. І це правильно, оскільки у залі були присутніми люди різного віку та вподобань. У першій частині концерту глядачі почули арії з відомих оперет та вистав гоголівців, у другій – сучасні твори. Приємно зазначити, що зі сцени лунали пісні українською, польською, італійською мовами. Це свідчення високого, справді європейського рівня акторів театру.

         Полтавські театрали радо зустрічали як визнаних майстрів сцени, так і талановиту молодь, яка поповнила театральну трупу. Сюрпризів було справді багато.

        Розпочинала і закінчувала концерт заслужена артистка України Вікторія Ягодка. Екстравагантна, несподівана, палка і пристрасна актриса вкотре подивувала полтавців своїми новими образами і зачарувала дивовижним голосом.

         Як завжди, шляхетна, неповторна, зустрінута шквалом оплесків народна артистка України Неллі Ножинова проникливо і душевно виконала пісню «Горіла свічка».

         Загадкова, елегантна заслужена артистка України Маргарита Томм вразила романтичним образом жінки-троянди («В моїм краю чудовий сад»). Зворушливо-тривожно пролунала й пісня «Дует матерів» у виконанні Маргарити Томм і Ніни Савченко, нагадуючи про вічний материнський біль за своїх дітей.

        Чарівна Лідія Кретова була дуже гарною як в образі Крістін із мюзиклу Узббера «Привид Опери», так і в дуеті з Сергієм Озерянком у пісні Кузьми Скрябіна «Мовчати».

          Приємно було бачити на сцені уривок із прекрасної комедії «Ханума»: дует Хануми (заслужена артистка України Катерина Філатова) та Акопа (Тимофій Зінченко).

          Романтичні настрої викликала пісня Олександра Пономарьова «Я ніколи нікому тебе не віддам...» у виконанні Геннадія Продайка.

          Порадувала глядачів і талановита молодь, яка не так давно прийшла до театру: Юліана Романова, Артем Батрак, Катерина Єгоричева, Олександр Збаразький, Мар’яна Моцар.

         Це було справжнє свято музики і кохання, безмежного, абсурдного, благодатного, взаємного, нерозділеного, чаклунського, щирого, болісного, ніжного, запаморочливого, єдиного. Такого різного і кожного разу неповторного.

           Існує чимало висловів про кохання, та ніхто і ніколи не зможе дати відповіді на запитання: «Що ж таке любов?». Наприклад, німецький поет Генріх Гейне писав: «Ангели називають це небесною відрадою, чорти вважають мукою пекла, а люди називають це любов’ю». Сучасний польський письменник Януш Леон Вишневський вважає любов’ю те почуття, «коли хочеш з кимось переживати всі чотири пори року. Коли хочеш бігти з кимось від весняної грози під вкритий квітами бузок, а влітку збирати з кимось ягоди і купатися в річці. Восени разом варити варення і заклеювати вікна від холоду. Взимку – допомагати пережити нежить і довгі вечори, а коли стане холодно – разом топити піч».

             Та зрозуміло одне: життя без кохання втрачає сенс. Велика вдячність творчому колективу нашого театру за подаровані прекрасні миттєвості зустрічі з музикою, за любов до глядачів, а також нових цікавих вистав і концертних програм.

 

         

 

 

 

 

 

 

 

 

      З любов’ю до театру – Людмила Чередник, кандидат філологічних наук, доцент, Полтавський національний технічний університет ім. Юрія Кондратюка.

 

Джерело: Чередник Л. / Л. Чередник // Полтавський вісник. — № 8 (1545). — 2019. — 21 лютого. — с. 11.