Вересень колектив Полтавського академічного обласного українського музично-драматичного театру ім. М.В. Гоголя традиційно присвячує відвідинам фестивалів та гастролям. Не став виключенням і вересень 2015 року. 

      «Коломийські представлення» — подорож до театру-побратиму
Початок театральної осені ознаменувався для гоголівців поїздкою на VII Всеукраїнський театральний фестиваль «Коломийські представлення», який щороку проходить на сцені Коломийського академічного обласного українського драматичного театру ім. І. Озаркевича. Колектив театру запросили відкривати цей мистецький форум і показати у Коломиї три різножанрові вистави, охопивши всі вікові категорії глядача. Наймолодші шанувальники театру насолоджувалися переглядом мюзиклу «Пригоди Маші та Віті» (режисер – Владислав Шевченко), який справив на малечу неабияке враження саме завдяки виконанню під «живий» оркестр (диригент – народний артист України Віталій Скакун). Глибоко психологічну мелодраму «Мить… Життя…» (режисер — Владислав Шевченко) запропонували до перегляду студентській молоді, а вже ввечері після офіційної церемонії відкриття фестивалю при повністю заповненій залі гоголівці презентували візитівку театру – оперу «Наталка Полтавка» Івана Котляревського з музикою Миколи Лисенка (режисер – Ірина Несторенко, диригент – народний артист України Віталій Скакун).
     – Наші театри – коломийський та полтавський – вже стали театрами-побратимами, — розповів директор Коломийського академічного обласного українського драматичного театру ім. І. Озаркевича, заслужений артист України Дмитро Чиборак. – Ваш театр привіз вічну безсмертну як народ «Наталку». Ми запросили полтавський театр саме на відкриття, і саме з «Наталкою Полтавкою», бо завершуватимемо фестиваль ми – коломияни — своєю «Анничкою». Це твір, який через 168 років після «Наталки» напише Озаркевич під назвою «Дівка на виданні або На милування нема силування», інтерпретувавши її до гуцульських традицій. У цьому сенсі сьомий фестиваль є історичним, адже таким чином хочемо засвідчити, що немає різних мов, є одна велика культура українського народу, одна неподільна Україна. Коломияни люблять полтавчан, а наші колективи – це взагалі одна сім’я. Гоголівці подолали таку велику відстань, їхали до нас майже добу, тому це найбільше диво, що все-таки у лихолітні часи ми можемо бачити на сцені Полтаву, що стверджуємо силу буття, силу нашого непохитного українського духу. Заради таких моментів варто жити. 

      Полтавській «Наталці» народна артистка України Ада Роговцева аплодувала стоячи 
      Цьогорічний фестиваль зібрав кращі традиції театру, найпотужніші вистави. Окрім полтавського театру на «Коломийських представленнях—2015» своє мистецтво презентували українські театри з Херсону, Луцьку, Чернівців, Вінниці, Києва, Івано-Франківська та один колектив із Польщі. Оцінювала творчість митців спеціально запрошена експертна рада у складі театрознавців, народних артистів, режисерів, журналістів. Полтавська делегація виявилася найчисельнішою, адже до Коломиї відправилося 80 гоголівців. Але, як зазначив театральний режисер та педагог, член експертної ради, заслужений діяч мистецтв України Ростислав Коломієць, ця кількість відзначилася неабиякою якістю у виконанні фінального хору з «Наталки Полтавки».
      — Коли на сцену вийшла така маса українців, вивели отих діточок, ми побачили, скільки щасливих людей у нас є, і головне – у нас є сімейні цінності, любов, продовження роду, — зазначив Ростислав Коломієць. — Ми – щасливі, ми гідні щастя! І все буде в нас нормально, поки є такі люди, як Петро та Наталка. Як дивиться Петро у виконанні Михайла Гнатюка на Наталку — Лідію Кретову (до речі, у полтавському театрі прекрасні виконавці) і саме від цієї щирості у Возного щось таки зрушується. Це – ментальність українця, це – благородство духовне. 
Високу оцінку гоголівці отримали і від героя України, народної артистки України Ади Роговцевої, з якою колектив мав можливість познайомитися і поспілкуватися на цьому фестивалі: «Полтавці подарували нам свято творчості, свято театру, де все єдине, споріднене. Коли мистецтво справжнє, воно поєднує всіх. Саме такою є вистава «Наталка Полтавка» – геніальна драматургія вашого земляка Івана Котляревського, геніальні композиції Миколи Лисенка. Я навчалася два роки у Полтаві у ЗОШ № 10 імені Лялі Убийвовк. До речі, одним із поштовхів стати артисткою був саме момент, коли прочитала монолог нескореної полтавчанки. На сцену вийшов її батько й поцілував мене. Це була найвища нагорода. Сьогодні я бачу полтавський театр, який, маю надію, існуватиме довгі роки зі своєю щирою «Наталкою».
      — Полтава несе енергію краси, української співучості, магію фантазії, курбасівського перетворення , яке виніс і ваш Гоголь. Полтавський театр подарував енергію об’єднання, вона йшла зі сцени, за це був вдячний зал, — поділилася враженнями від «Наталки» народна артистка України Лариса Кадирова. 

     Гоголівці віддячили коломиянам за гостинність запашним полтавським короваєм
     «Наталка Полтавка» у виконанні акторів полтавського театру стала справжнім святом для присутніх, що засвідчили бурхливі овації після закінчення дійства. Традиційно гоголівцям вручили диплом фестивалю, але влаштували і сюрприз. Директора полтавського театру ім. М. Гоголя, заслуженого працівника культури України Олексія Андрієнка посвятили в опришки, одягли в байбарак, вручили зброю, якою він повинен охороняти свій театр, нарекли Олексою. У відповідь полтавці почастували коломийських друзів запашним полтавським короваєм із зображенням Гоголя. На такій теплій, мистецько-дружній ноті завершилося спілкування колективу театру з колегами та глядачами у Коломиї. 
     – Полтавський театр справляє враження «першопрочитання» нашого українського театру, – резюмував режисер, народний артист України Валерій Невєдров. – Його традиції неодмінно бережно передаватимуться з покоління в покоління. 

     Освоєння нових театральних горизонтів: Житомир, Бердичів, Біла Церква.
       Зворотній шлях із Коломиї для гоголівців проліг із трьома зупинками. Підкорювати «Наталкою Полтавкою» довелося глядача у Житомирі, Бердичеві та Білій Церкві. Колектив надзвичайно відповідально поставився до своєї мистецької місії, доклав максимум зусиль, щоб завоювати прихильність любителів театру у цих містах. І таки публіка відгукнулася на щиру манеру гри, на високу вокальну та сценічну культуру гоголівців. Проста історія про кохання, класичний сюжет розчулював присутніх у залі, виконання кожної вокальної партії проходило під бурхливі аплодисменти. Особливу увагу та прихильність глядачі висловлювали оваціями виконавцям головних партій - Лідії Кретовій, яка грала Наталку, Петру, у виконанні Миколи Гнатюка, заслуженій артистці України Маргариті Томм, яка донедавна виконувала роль Наталки, була переможницею конкурсу на краще виконання партії Наталки, а вже під час поїздки на гастролі дебютувала у ролі Терпелихи. «Народними» улюбленцями стали Виборний у виконанні народного артиста України Василя Голуба та Возний – заслужений артист України Олег Шеремет. Під час гастрольної поїздки у виконавському складі відбулася ще одна прем’єра – у ролі Миколи глядачі побачили артиста Геннадія Продайка. 
     – Коли глядач так гаряче сприймає виставу, то думка критика зайва, — запевнила театрознавець, головний редактор журналу «Театральний огляд» Людмила Томенчук. – По-перше, полтавський театр, як і всі інші, працює для глядача, по-друге – полтавчани показують класику, тобто те, що вічне. Зараз важкі часи в новітній історії, але проста історія повертає нас до витоків, до нашого коріння, і тому ми відчуваємо живий зв'язок із ним. Полтавський театр — живий, тому глядач йде за таким театром, прославляє людей, які роблять такий театр.
     Після такого теплого прийому глядачів у містах, де проліг фестивально-гастрольний шлях полтавського театру, гоголівцям надзвичайно приємно було на зворотній дорозі отримати від директора коломийського театру Дмитра Чиборака запрошення на «Коломийські представлення-2016». До цього рішення його спонукали схвальні відгуки вдячної публіки після всіх трьох вистав, показаних у Коломиї. 

      Фестивальна зупинка – «Вересневі самоцвіти»
      Ще одним театральним форумом, який довелося відкривати 23 вересня полтавському театру ім. М. Гоголя, стало 45-те Всеукраїнське свято театрального мистецтва «Вересневі самоцвіти», що кожного року збирає діячів театру на батьківщині корифеї. На тиждень Кіровоград перетворюється на платформу для спілкування, обміну досвідом та здобутками професіоналів, які віддали своє життя театру. 
     На цьогорічному фестивалі у Кіровограді гоголівці презентували свою прем’єру минулого сезону – виставу «Мить… Життя…» за п’єсою американського драматурга Торнтона Уайлдера «Наше містечко» у постановці головного режисера театру Владислава Шевченка. 
     – Для нас – це знакова вистава, наше звернення до сучасної драматургії, де закладено глибокий філософський зміст, – розповів режисер-постановник вистави «Мить… Життя…» Владислав Шевченко. – І саме таку драматургію хотіли показати вдумливому, освіченому кіровоградському глядачу. Це «наше містечко» – воно універсальне, тут живуть, закохуються, помирають і знову народжуються. Ми не замислюємося над прожитим днем, не помічаємо, хто сьогодні пройшов повз нас, яким гарним був світанок, і таке інше. У виставі ми ставимо одвічні питання і намагаємося знайти на них відповіді, побачивши буденність нашого світу, почати цінувати кожні миті, з яких і складається наше життя. 
     Саме ці думки вдалося гоголівцям донести своїм мистецтвом до сучасного глядача, який вересневого вечора зібрався у залі Кіровоградського академічного обласного українського музично-драматичного театру ім. М. Кропивницького. Актори спілкувалися з публікою зрозумілою їй мовою, знайшли відгук в їхніх серцях. Фестиваль «Вересневі самоцвіти» став для гоголівців унікальною можливістю відкрити нові творчі горизонти, адже щороку колектив намагається привезти сюди кращі вистави репертуару.

     На майбутнє… 
     Після творчого спілкування на всеукраїнських театральних форумах, колектив полтавського театру повернувся у рідні пенати. Незабаром відкриття сезону невмирущою класичною «Наталкою Полтавкою», прем’єра історичної драми «Остання любов Гетьмана», святкування 80-річного ювілею театру. Це лише невелика частка того, що гоголівці планують найближчим часом показати своєму глядачу – для якого працюють, якому дарують свої емоції, якого прагнуть об’єднати навколо мистецтва, ім’я якому – Театр.

 

 Джерело: "Коло", № 39 (692), 24-30 вересня 2015 року, Ольга Коваленко.