Лідія Миколаївна Оскома потрапила на роботу в Полтавський обласний музично-драматичний театр ім. М. Гоголя по знайомству, як то кажуть. Але в цьому немає нічого корупційного.

Кінець 90- років у Полтаві, як і в усій країні, видався нестабільним, великі підприємства скорочували виробництво й зникали зовсім, а внаслідок цього тисячі працівників ставали безробітними. Так і Лідія Оскома, пропрацювавши на Полтавській бавовно-прядильній фабриці, а потім на заводі «Знамено», втратила роботу і шукала розради на своїй дачі. Там про неї згадала сусідка, котра працювала в театрі ім. Гоголя, де шукали гримера-пастижера.
— Передусім мене запитали, чи вмію я причесати волосся, заплести, зробити зачіску, — розповідає Лідія Миколаївна. — А в мене до цього був хист. Я з дитинства постійно заплітала коси молодшій сестрі, а в гуртожитку, коли вчилася, дівчатам зачіски робила. Ще непогано малювала.

Так Лідія Оскома кардинально змінила фах, ставши працівником гримерно-пастижерного цеху обласного театру. Незважаючи на свої природні вміння, Лідії Оскомі довелося вчитися всьому.
— Гримерно-пастижерний цех тоді очолювала Олена Ларіна. Вона запитала, чи вмію я плести гачком, тому що ця навичка необхідна для виготовлення париків. А це було моє улюблене заняття із самого дитинства, — продовжує Лідія Миколаївна. — Втім, для виготовлення париків гачок не такий, як для звичного плетіння, та й сама робота дещо інша. Дрібніша. Так Олена Ларіна показала, як таким гачком працювати і взагалі навчила мене всьому, що сама вміла. На жаль, вона померла від невиліковної хвороби.
І ось уже Лідія Миколаївна сама вчить гримерно-пастижерній майстерності інших і керує відповідним цехом у театрі. Нині в її підпорядкуванні — грмер-пастижер Тетяна Збаразька.
Щоб зрозуміти, наскільки це копітка робота — гримера-пастижера — і наскільки унікальна, наведу деякі приклади. Так, для кожної вистави і для кожного актора індивідуально, якщо вимагає образ (а вимагає він ну дуже часто), виготовляють вуса. Щоб зробити вуса, необхідно день. А парик шиють (вручну, звісно) мінімум тиждень.

Лідія Миколаївна показує спеціальну дерев’яну форму, з допомогою якої виготовляють вуса й бороди:
— Тут ось позначено розміри: для маленької борідки, середньої і великої. На форму надягаємо спеціально тканину в дрібну сіточку і в кожний мікроотвір гачком чіпляємо по дві волосинки. Волосся, до речі, натуральне. Бороди теж індивідуальні для кожного актора. Адже це все гігієна. Потім вуса й бороди ми складаємо в спеціальні коробочки і підписуємо.

А тепер уявіть цю роботу в умовах відсутності електроенергії…
— Ви хоч раз за 26 років роботи в театрі пожалкували, що погодилися тоді на пропозицію своєї сусідки по дачі? — запитую у Лідії Миколаївни.
— Жодного разу! Робота дуже цікава. Так, буває важко. Наприклад, коли здають нову виставу, потрібно за ескізами художника виготовити безліч вус, бакенбардів, борід, зробити нові зачіски. А коли виставу здали, то ми вже все знаємо — і тоді неважко.

— Яка ж вистава потребує найбільше зусиль гримера-пастижера?
— Мабуть, «Остання любов гетьмана». Дуже багато роботи! У заслуженої артистки України Тетяни Любченко, яка грає роль дружини Кочубея, складна зачіска, у акторки Наталії Бухарової, яка виконує роль Мотрі, теж. Іншим акторкам і акторам треба плести багато кіс, одягати багато багато париків.
Я зауважую, що така професія вимагає неабиякого вміння спілкуватися, адже довкола — творчі люди, емоційні, на що Лідія Миколаївна відповідає:
— Я з 2000-го року в театрі працюю, то на мене ще ніхто не скаржився, не було жодних конфліктів. Мабуть, тому, що в мене спокійний характер. Та й до дисципліни я звикла, жодного разу на роботу не спізнилася. А на роботу я завжди йду із задоволенням. Знаєте, це дуже важливо, щоб робота подобалася.
Можливо, ці слова й звучать дещо несучасно, але й справді одна зі складових формули щастя полягає саме в тому, щоб займатися улюбленою справою.

— На роботі у мене завжди хороший настрій, — додає Лідія Миколаївна. — Навіть мої колежанки зауважують, що я завжди посміхаюся.

Тож сьогодні, коли Лідія Миколаївна Оскома відзначає свій день народження, ми бажаємо, щоб посмішка завжди залишалася на її обличчі. Зичимо щастя, добробуту, родинного затишку й тепла (а в Лідії Миколаївни четверо онуків!)!..

Миру і спокою довкола, наша імениннице!