Лікар Співі у виставі «Політ над гніздом зозулі», Герцог Олбані — в «Королі Лірі», П’єтро — у постановці «Ромео і Джульєтта», Пістряк — у «Конотопській відьмі», Пастор — у виставі «Візит дами» і ще багато-багато інших ролей на рахунку артиста театру Олександра Князя.

А рахунок цей ведеться вже 20 років.

20 років тому Олександра Князя за результатами творчого конкурсу взяли до трупи Полтавського обласного музично-драматичного театру ім. М. Гоголя і відразу дали роль — Степана у виставі «Мартин Боруля». Роки йшли, відточувалася майстерність, накопичувався досвід.

Сам артист для себе особливо вирізняє роботу над ролями у виставах «Шельменко-денщик» (Тимофій Лопуцьковський), «За двома зайцями» під час гастрольної поїздки Дніпропетровською областю (Голохвостий), «Той самий Мюнхгаузен»  (герцог Георг) і «Вечори на хуторі біля Диканьки», в якій більше десяти років з’являвся в образі Чорта.

Із 20-річною службою на сцені театру ім. М. Гоголя  Олександра Князя привітали 5 березня перед виставою «Сватання на Гончарівці», в якій він виконує роль Стецька. Головний режисер театру Владислав Шевченко вручив артисту Подяку департаменту культури і туризму Полтавської ОВА. Глядачі нагородили Олександра гучними оплесками, а після вистави — оваціями.

Щодо образу Стецька, якого глядачі, здається люблять більше, ніж інших персонажів вистави «Сватання на Гончарівці», Олександр говорить так:

— Стецько зовсім не дурник, а філософ, у нього своє філософське бачення світу. І його потрібно сприймати таким, яким він є.

— А як ви сприймаєте світ? По-філософськи? — запитую в Олександра Князя.

— Мистецтво — це і є філософія, — відповідає він. — Це своєрідне бачення світу. Ми, артисти, творці художніх образів, які виносимо на глядацьку аудиторію. А вже глядачі по-своєму їх інтерпретують і роблять певні висновки.