«Мої неймовірні» — так називає учасників корпоративного театру Ferrotale головний режисер Полтавського обласного музично-драматичного театру ім. М. Гоголя Владислав Шевченко.

Днями в театрі ім. Гоголя вони показали виставу «Кайдашева сім’я» за І. Нечуй-Левицьким у постановці Владислава Шевченка. І це був уже другий їхній  виступ на професійній сцені.

Минулого року у виконанні ферротейлівців полтавські глядачі мали змогу подивитися постановку «Ніч перед Різдвом» за М. Гоголем.

Ще два роки тому Владислав Шевченко не дуже вірив у те, що в нього вийде творча співпраця із  компанією Ferrехро в Горішних Плавнях.

— Спочатку була ініціатива Полтавської ОВА: взяти шефство над самодіяльним колективом, — розповідає Владислав Шевченко. —  І саме в той час до мене звернулися від Полтавського ГЗК з проханням допомогти корпоративному театру зробити постановку. У мене, чесно кажучи, був великий скептицизм, адже це інше місто, потрібно їздити на репетиції, постає питання виготовлення декорацій, пошиття костюмів тощо.

Компанія Ferrехро пішла назустріч талантам (а їх у самодіяльному театрі 70) — і згодом у першій виставі «За двома зайцями» М. Старицького були і свої декорації, і свої костюми.

Самодіяльним артистам настільки сподобалося працювати під керівництвом заслуженого діяча мистецтв України Владислава Шевченка, а також головного балетмейстера театру ім. Гоголя Світлани Мельник, головного хормейстера Наталії Зайко і на той час художника-постановника, а нині головного художника театру Назара Майструка, що співпраця продовжилася і триває досі.

— За два роки багато чого змінилося, — каже Владислав Шевченко. — Учасники Ferrotale набувають більшого рівня акторської майстерності. Та головне — я бачу, як горять їхні очі!

— Це не співпраця, це — життя, — вважає начальник департаменту організаційного розвитку Ferrехро Оксана Дика.

Подивившись першу виставу театру Ferrotale, Оксана Дика зрозуміла, що теж хоче на сцену. Тож, пройшовши кастинг, таки стала акторкою.

— Але з часом ми зрозуміли, що такий великий колектив потребує певної юридичної організації, тому створили громадське об’єднання, а я стала його головою, — продовжує Оксана. — Ми свій вільний час віддаємо театру, натомість отримуємо сили і підтримку одне від одного. Наш театр — це не просто місце, де ми збираємося, це сплетіння доль, емоцій, це родина, а в родині завжди знаходиш сили.

Сил потрібно ще буде чимало — до Дня металурга, а його наступного року відзначатимуть 19 липня,  Владислав Шевченко пообіцяв поставити в корпоративному театрі Ferrotale виставу «Сватання на Гончарівці» Г. Квітки-Основ’яненка.