ЗМІ про нас
Полтавський театр: зберігаючи традиції шукає шлях до нових творчих горизонтів
Неопубліковані Полтавський театр: зберігаючи традиції шукає шлях до нових творчих горизонтів
Театр – це «живий» організм, що в різні роки, епохи, століття, ставав єдиним непорушним осередком культури, храмом, що вселяв у душі небайдужих людей віру, ставав віддушиною, радістю, місцем, де можна співпереживати, співчувати, мислити, розмірковувати, збагачуватися духовно… Таким носієм театральних традицій був і залишається Полтавський академічний обласний український музично-драматичний театр ім. М.В. Гоголя, уславлений іменами видатних діячів І. Котляревського, М. Щепкіна, М. Гоголем, цілою плеядою відомих акторів. Після довгих трьох років ремонту гоголівці знову завойовують прихильність глядача, який скучив за театром, з новим запалом та цікавістю відвідує нові прем’єри та улюблені вистави, створені у попередні роки. Але історія – історією, а жити потрібно сьогоденням, не нехтуючи заповітами авторитетних театральних «батьків».
А що ж у Полтавському театрі відбувається сьогодні? Чим він живе? Як гоголівці бачать своє майбутнє? То ж, дозвольте декілька мистецьких та аналітичних спостережень.
Новітній підхід до музичного жанру
Полтавський театр завжди славився своїми музичними постановками, глядачі долучалися до неперевершених шедеврів класичної оперети та опери (І. Кальман, А. Гулак-Артемовський, М. Лисенко та інші). Вони виконувалися з «живим» оркестром, звучали прекрасні голоси акторів. На початку 2000-х років у репертуарі театру почали переважати драматичні вистави за класичними творами, що зайняли гідне місце в творчій естетиці гоголівців. Це і «Безталанна» (І. Карпенко-Карий, режисер Владислав Шевченко), «Лісова пісня» (Леся Українка, режисер Владислав Шевченко), «Шинель» (за повістю М. Гоголя, режисер Богдан Чернявський), «Тев’є-Тевель» (Григорій Горін, режисер заслужений діяч мистецтв України Юрій Кочевенко), «Назар Стодоля» (Тарас Шевченко, режисер Юрій Кочевенко).
2012 рік ознаменувався для гоголівців двома зовсім різними виставами, що принесли нову славу театру. На сцену Полтавського театру повернулася знакова для колективу опера «Наталка-Полтавка» (І. Котляревського, музика М. Лисенка), для постановки якої було запрошено режисера із Києва Ірину Нестеренко. Нова «Наталка» у гоголівців – це традиційне прочитання безсмертного твору нашого земляка, з автентичними костюмами, вишиванками, віночками, рушниками, пишними реалістичними декораціями, українською щирістю та піснями. Вистава надзвичайно імпонує сучасним глядачам, збирає аншлаги, адже є тією самою традицією, поверненням у минуле, яке можна побачити у первозданному вигляді. Успіх виставі додає акторський склад: заслужена артистка Маргарити Томм та Лідія Кретова у ролі Наталки, Михайло Гнатюк – Петро, народний артист України Василь Голуб у ролі Виборного Макагоненка та заслужений артист України Олег Шеремет – Возний Тетерваковський, народна артистка України Неллі Ножинова та Ніна Савченко – Терпелива та Сергій Озерянко у ролі Миколи.
Ще однією подією минулого сезону стала прем’єра вистави у досить незвичному для Полтавського театру жанрі лайт-опери за видатним твором М. Гоголя «Тарас Бульба» в авторській інтерпретації композитора та режисера Олексія Коломійцева «Легенда про Тараса». Вистава приносить театру одразу дві престижні нагороди – обласну Премію ім. І. Котляревського та спеціальну відзнаку Міністерства культури України – премію ім. Леся Курбаса, встановлену на відзначення 125-річчя від дня народження театрального генія. Останню режисер Олексій Коломійцев отримав під час фестивалю у місті Коломия, де й була показана вистава та отримала схвальні відгуки як від журі фестивалю, так і від глядачів.
Лайт-опера «Легенда про Тараса» - це своєрідний режисерський погляд на події, що відбувалися на теренах української державності, історія про трагічну долю Тараса, фізична смерть якого замінюється моральним болем через зраду сина, яка вимальовується на тлі перемоги українського народу. Все дійство, що відбувається на сцені - динамічне, побудоване за принципом поєднання епізодів із життя героїв. Вони контрастні, «живі», колоритні. Актори, сценографія, музика, масові сцени, доповнюючи один одного, створюють масштабне полотно, наповнене українським колоритом та європейською якістю.
Знаковою постановка «Легенди про Тараса»стала і для самого Олексія Коломійцева, адже після її здійснення йому було запропоновано очолити творчий колектив театру та стати художнім керівником.
Вистави «Легенда про Тараса» та «Наталка Полтавка» стали своєрідним поверненням Полтавського театру до музичних витоків. Адже саме музично-драматична основа театру близька нашому глядачу, який залюбки спостерігає за перипетіями, що відбуваються на сцені, переживає разом з героями душевну еволюцію, захоплюється, закохується, ненавидить та стає співучасником сценічних баталій.
Друге життя знакових вистав театру
Поруч із тим, що театральна трупа мала змогу попрацювати з новими режисерами зовсім протилежних естетичних напрямків, актори повернулися до традицій та зробили крок до новітніх тенденцій у світовому театрі. Гоголівці відновили на сцені вистави «Ніч перед Різвом» (М. Гоголь, режисер – заслужений артист України Віталій Кашперський, художник – народний художник України Володимир Геращенко, композитор – народний артист України Віталій Скакун), «Сватання на Гончарівці» (Г. Квітка-Основ’яненко, режисер – Юрій Лисенко, поновлення – Петро Лисенко, засл. арт. УРСР Ілля Моровщик) та «Шинель» (М. Гоголь, режисер Богдан Чернявський).
До речі, вистава «Сватання на Гончарівці» знакова ще й тим, що у цій виставі пройшли акторську школу практично всі провідні артисти театру: Стецько – Дмитро Васецький, нар. арт. України Віктор Мірошниченко, Уляна – засл. арт. України Віра Волкова, нар. арт. Тамара Кислякова, засл. арт. України Лариса Лук’янова, нар. арт. України Неллі Ножинова, засл. арт. України Маргарита Томм. Сценічне оформлення вистави створив художник Григорій Коваленко, потім воно зазнало деяких змін у трактовці Анатолія Камарди. Вистава, сповнену щирим гумором та динамічними сценами з життя, як і раніше приваблює глядача.
Що ж до вистав «Ніч перед Різдвом» та «Шинель» за Миколою Гоголем, то ці постановки стали даниною великому земляку, адже гоголівцям не личить не мати у репертуарі твори автора, ім’я якого носить театр.
Полтавський театр відновлює традиції обмінних гастролей
Окрім того, що Полтавський театр за кілька років намітив географію гастрольних поїздок та обрав для себе фестивалі, керівники театру прагнуть розширювати коло спілкування з колегами, знаходять нові можливості для здійснення обміну творчими здобутками.
Лише на початку минулого театрального сезону театр побував на двох престижних фестивалях: у Кіровоград на фестиваль «Вересневі самоцвіти» гоголівці возили «Соло для годинника з передзвоном» (режисер народний артист Росії Олександр Дзекун) та вперше побували в Коломиї, де полтавські актори відкривали фестиваль «Коломийські представлення» «Легендою про Тараса» (музика, лібрето, режисера Олексія Коломійцева).
Знаковою стала і поїздка симфонічного оркестру в Севастополь, де він вже другий рік поспіль проводить концерти для особового складу Збройних сил України. Кожен рік концертна географія колективу розширюється, завдяки професіоналізму музикантів, слава про яких вже прокотилася по всьому Криму.
Ініціатором насиченого гастрольного та фестивального життя театру є директор заслужений працівник культури України Олексій Миколайович Андрієнко, який налагоджує дружні стосунки з театрами України, домовляється про творчий обмін. Так, цього року театру вдалося відновити традицію обмінних гастролей, які були раніше основним засобом просвітництва театральної громадськості міста. То ж в Полтаві цього року театрали побачили колективи з Черкас, Сімферополя. А вже зовсім скоро до нас завітає Коломийський академічний обласний український драматичний театр ім. І. Озаркевича. 9 та 10 квітня трупа колективу, з яким Полтавський театр налагодив тісні стосунки, покаже найменшим любителям театру казку «Котигорошко», а для дорослих – вистави «Земля» за О. Кобилянською та «Мораль пані Дульської» Г. Запольської.
Трупа ж Полтавського театру порадувала глядачів у Черкасах, де їх зустріли тепло та дружньо, надалі готується до гастролей в Крим, що заплановані на початок наступного театрального сезону.
Погляд у майбутнє…
Майбутнє будь-якого театру залежить лише від глядачів. Адже театр не можливий без цієї головної складової. Сьогодні репертуарна палітра - різноманітна та здатна задовольнити різні смаки любителів театру. Це і комедії, і драми, і музичні, і драматичні вистави. На полтавській сцені знайшли своє втілення і класичні твори, і сучасні, в яких надзвичайно відрізняється режисерський підхід та методи роботи. Нині зали театру заповнюються спраглими до мистецького збагачення глядачами. І якщо одні вистави збирають аншлаги, а інші – ні, це не привід говорити про їх якість. Це лише підтвердження того, що кожен має свої уподобання. Адже театр покликаний, у першу чергу, формувати естетичні смаки публіки, показати їй театр різний, театр високоінтелектуальний, оригінальний, авторський.
Нині вектори для подальшого розвитку намічені, є творчі амбіції, запал та бажання радувати шанувальників новими прем’єрами, тому колектив Полтавського театру з оптимізмом дивиться у майбутнє…
Театр – це «живий» організм, що в різні роки, епохи, століття, ставав єдиним непорушним осередком культури, храмом, що вселяв у душі небайдужих людей віру, ставав віддушиною, радістю, місцем, де можна співпереживати, співчувати, мислити, розмірковувати, збагачуватися духовно… Таким носієм театральних традицій був і залишається Полтавський академічний обласний український музично-драматичний театр ім. М.В. Гоголя, уславлений іменами видатних діячів І. Котляревського, М. Щепкіна, М. Гоголем, цілою плеядою відомих акторів. Після довгих трьох років ремонту гоголівці знову завойовують прихильність глядача, який скучив за театром, з новим запалом та цікавістю відвідує нові прем’єри та улюблені вистави, створені у попередні роки. Але історія – історією, а жити потрібно сьогоденням, не нехтуючи заповітами авторитетних театральних «батьків».
А що ж у Полтавському театрі відбувається сьогодні? Чим він живе? Як гоголівці бачать своє майбутнє? То ж, дозвольте декілька мистецьких та аналітичних спостережень.
Новітній підхід до музичного жанру
Полтавський театр завжди славився своїми музичними постановками, глядачі долучалися до неперевершених шедеврів класичної оперети та опери (І. Кальман, А. Гулак-Артемовський, М. Лисенко та інші). Вони виконувалися з «живим» оркестром, звучали прекрасні голоси акторів. На початку 2000-х років у репертуарі театру почали переважати драматичні вистави за класичними творами, що зайняли гідне місце в творчій естетиці гоголівців. Це і «Безталанна» (І. Карпенко-Карий, режисер Владислав Шевченко), «Лісова пісня» (Леся Українка, режисер Владислав Шевченко), «Шинель» (за повістю М. Гоголя, режисер Богдан Чернявський), «Тев’є-Тевель» (Григорій Горін, режисер заслужений діяч мистецтв України Юрій Кочевенко), «Назар Стодоля» (Тарас Шевченко, режисер Юрій Кочевенко).
2012 рік ознаменувався для гоголівців двома зовсім різними виставами, що принесли нову славу театру. На сцену Полтавського театру повернулася знакова для колективу опера «Наталка-Полтавка» (І. Котляревського, музика М. Лисенка), для постановки якої було запрошено режисера із Києва Ірину Нестеренко. Нова «Наталка» у гоголівців – це традиційне прочитання безсмертного твору нашого земляка, з автентичними костюмами, вишиванками, віночками, рушниками, пишними реалістичними декораціями, українською щирістю та піснями. Вистава надзвичайно імпонує сучасним глядачам, збирає аншлаги, адже є тією самою традицією, поверненням у минуле, яке можна побачити у первозданному вигляді. Успіх виставі додає акторський склад: заслужена артистка Маргарити Томм та Лідія Кретова у ролі Наталки, Михайло Гнатюк – Петро, народний артист України Василь Голуб у ролі Виборного Макагоненка та заслужений артист України Олег Шеремет – Возний Тетерваковський, народна артистка України Неллі Ножинова та Ніна Савченко – Терпелива та Сергій Озерянко у ролі Миколи.
Ще однією подією минулого сезону стала прем’єра вистави у досить незвичному для Полтавського театру жанрі лайт-опери за видатним твором М. Гоголя «Тарас Бульба» в авторській інтерпретації композитора та режисера Олексія Коломійцева «Легенда про Тараса». Вистава приносить театру одразу дві престижні нагороди – обласну Премію ім. І. Котляревського та спеціальну відзнаку Міністерства культури України – премію ім. Леся Курбаса, встановлену на відзначення 125-річчя від дня народження театрального генія. Останню режисер Олексій Коломійцев отримав під час фестивалю у місті Коломия, де й була показана вистава та отримала схвальні відгуки як від журі фестивалю, так і від глядачів.
Лайт-опера «Легенда про Тараса» - це своєрідний режисерський погляд на події, що відбувалися на теренах української державності, історія про трагічну долю Тараса, фізична смерть якого замінюється моральним болем через зраду сина, яка вимальовується на тлі перемоги українського народу. Все дійство, що відбувається на сцені - динамічне, побудоване за принципом поєднання епізодів із життя героїв. Вони контрастні, «живі», колоритні. Актори, сценографія, музика, масові сцени, доповнюючи один одного, створюють масштабне полотно, наповнене українським колоритом та європейською якістю.
Знаковою постановка «Легенди про Тараса»стала і для самого Олексія Коломійцева, адже після її здійснення йому було запропоновано очолити творчий колектив театру та стати художнім керівником.
Вистави «Легенда про Тараса» та «Наталка Полтавка» стали своєрідним поверненням Полтавського театру до музичних витоків. Адже саме музично-драматична основа театру близька нашому глядачу, який залюбки спостерігає за перипетіями, що відбуваються на сцені, переживає разом з героями душевну еволюцію, захоплюється, закохується, ненавидить та стає співучасником сценічних баталій.
Друге життя знакових вистав театру
Поруч із тим, що театральна трупа мала змогу попрацювати з новими режисерами зовсім протилежних естетичних напрямків, актори повернулися до традицій та зробили крок до новітніх тенденцій у світовому театрі. Гоголівці відновили на сцені вистави «Ніч перед Різвом» (М. Гоголь, режисер – заслужений артист України Віталій Кашперський, художник – народний художник України Володимир Геращенко, композитор – народний артист України Віталій Скакун), «Сватання на Гончарівці» (Г. Квітка-Основ’яненко, режисер – Юрій Лисенко, поновлення – Петро Лисенко, засл. арт. УРСР Ілля Моровщик) та «Шинель» (М. Гоголь, режисер Богдан Чернявський).
До речі, вистава «Сватання на Гончарівці» знакова ще й тим, що у цій виставі пройшли акторську школу практично всі провідні артисти театру: Стецько – Дмитро Васецький, нар. арт. України Віктор Мірошниченко, Уляна – засл. арт. України Віра Волкова, нар. арт. Тамара Кислякова, засл. арт. України Лариса Лук’янова, нар. арт. України Неллі Ножинова, засл. арт. України Маргарита Томм. Сценічне оформлення вистави створив художник Григорій Коваленко, потім воно зазнало деяких змін у трактовці Анатолія Камарди. Вистава, сповнену щирим гумором та динамічними сценами з життя, як і раніше приваблює глядача.
Що ж до вистав «Ніч перед Різдвом» та «Шинель» за Миколою Гоголем, то ці постановки стали даниною великому земляку, адже гоголівцям не личить не мати у репертуарі твори автора, ім’я якого носить театр.
Полтавський театр відновлює традиції обмінних гастролей
Окрім того, що Полтавський театр за кілька років намітив географію гастрольних поїздок та обрав для себе фестивалі, керівники театру прагнуть розширювати коло спілкування з колегами, знаходять нові можливості для здійснення обміну творчими здобутками.
Лише на початку минулого театрального сезону театр побував на двох престижних фестивалях: у Кіровоград на фестиваль «Вересневі самоцвіти» гоголівці возили «Соло для годинника з передзвоном» (режисер народний артист Росії Олександр Дзекун) та вперше побували в Коломиї, де полтавські актори відкривали фестиваль «Коломийські представлення» «Легендою про Тараса» (музика, лібрето, режисера Олексія Коломійцева).
Знаковою стала і поїздка симфонічного оркестру в Севастополь, де він вже другий рік поспіль проводить концерти для особового складу Збройних сил України. Кожен рік концертна географія колективу розширюється, завдяки професіоналізму музикантів, слава про яких вже прокотилася по всьому Криму.
Ініціатором насиченого гастрольного та фестивального життя театру є директор заслужений працівник культури України Олексій Миколайович Андрієнко, який налагоджує дружні стосунки з театрами України, домовляється про творчий обмін. Так, цього року театру вдалося відновити традицію обмінних гастролей, які були раніше основним засобом просвітництва театральної громадськості міста. То ж в Полтаві цього року театрали побачили колективи з Черкас, Сімферополя. А вже зовсім скоро до нас завітає Коломийський академічний обласний український драматичний театр ім. І. Озаркевича. 9 та 10 квітня трупа колективу, з яким Полтавський театр налагодив тісні стосунки, покаже найменшим любителям театру казку «Котигорошко», а для дорослих – вистави «Земля» за О. Кобилянською та «Мораль пані Дульської» Г. Запольської.
Трупа ж Полтавського театру порадувала глядачів у Черкасах, де їх зустріли тепло та дружньо, надалі готується до гастролей в Крим, що заплановані на початок наступного театрального сезону.
Погляд у майбутнє…
Майбутнє будь-якого театру залежить лише від глядачів. Адже театр не можливий без цієї головної складової. Сьогодні репертуарна палітра - різноманітна та здатна задовольнити різні смаки любителів театру. Це і комедії, і драми, і музичні, і драматичні вистави. На полтавській сцені знайшли своє втілення і класичні твори, і сучасні, в яких надзвичайно відрізняється режисерський підхід та методи роботи. Нині зали театру заповнюються спраглими до мистецького збагачення глядачами. І якщо одні вистави збирають аншлаги, а інші – ні, це не привід говорити про їх якість. Це лише підтвердження того, що кожен має свої уподобання. Адже театр покликаний, у першу чергу, формувати естетичні смаки публіки, показати їй театр різний, театр високоінтелектуальний, оригінальний, авторський.
Нині вектори для подальшого розвитку намічені, є творчі амбіції, запал та бажання радувати шанувальників новими прем’єрами, тому колектив Полтавського театру з оптимізмом дивиться у майбутнє…
Ольга Коваленко, зав. літературною частиною театру
