Дивлячись ту чи іншу виставу, ви, напевне, звертаєте увагу на сюжетні лінії, гру акторів, декорації і навряд чи переймаєтеся питаннями, яка кількість сценічних костюмів була задіяна в постановці, що відбувається з ними після того, як опустилася завіса.
Тож пропонуємо відстежити своєрідний шлях сценічного костюму на прикладі вистави «Лимерівна». 

Ось костюмери на чолі з начальницею цеху Тетяною Жолонкою готують одяг до вистави: прасують, перевіряють, чи цілий, чи є всі ґудзики, деталі тощо. Якщо все в порядку, костюми передають акторам.
Починається вистава — і костюмери (крім Тетяни Жолонки, ще Ірина Чередник і Лідія Кібкало) увесь час перебувають за лаштунками напоготові: часто актори переодягаються — потрібна допомога, та й усе може трапитися з одягом під час вистави — необхідно відразу ліквідовувати проблему.
«Лимерівна» за Панасом Мирним. У режисера Сергія Павлюка концепція глини, води, соломи — тих складових, з яких споконвіку ліпили-мазали, які викликають захоплення у глядача і… які перетворюють зрештою костюми на купу бруду. Дивишся на цю купу і не розбереш, де штани Карпа, де Василя, а де сорочка Наталії.

Після перегляду вистави глядач іде додому, а за кулісами театру робота у розпалі. Спочатку найбрудніший одяг полощуть у, так би мовити, першій воді — щоб відійшла частина глини й соломи.
— Не в кожній виставі за сюжетом так забруднюються костюми,— розповідає заступниця начальниці костюмерного цеху Ірина Чередник, віджимаючи чергову сорочку, — Хіба що ще в «Королі Лірі» доводиться багато костюмів відчищати від штучної крові. Та знаєте, заради таких геніальних вистав, як «Лимерівна», я готова й не таке терпіти!

Після першого прання костюми з «Лимерівни» ще мало схожі на сценічний одяг. Тож у пральні театру перед тим, як завантажити у пральну машину, їх знову полощуть, а найбрудніші залишають відмочуватися до ранку.

Це вже зона відповідальності Зої Сови. І вона не бачить великого клопоту з пранням костюмів після вистави «Лимерівна»:
— Глина і солома — природні матеріали, а тому вони добре перуться, не залишають слідів.

Не всі костюми до наступного вечора (а ввечері знову вистава «Лимерівна») висохнуть. Саме тому для основних персонажів, які найбільше забруднюються під час вистави, передбачено кілька комплектів одягу. І це одна з причин, чому «Лимерівни» немає в репертуарі театру в холодну пору. Інша причина (і вона основна) — загроза здоров’ю акторів, які всю виставу змушені контактувати з водою.

Ранок наступного дня для Зої Сови знову починається з прання. А для працівниць костюмного цеху — з прасування. І ось чистий, випрасуваний одяг готовий знову служити акторам. На радість глядачам.