31 січня відбулася театралізована читка п’єси Павла Юрова «День стійкості» у Полтавському академічному обласному музично-драматичному театрі ім. М. Гоголя у рамках «Марафону сучасної драми», що був започаткований Національною спілкою театральних діячів України. Дійство пройшло у бомбосховищі театру, що додало особливої атмосфери. Глядачі залюбки поділилися своїми емоціями після перегляду і були надзвичайно вражені побаченим.

       Режисер читки – заслужений діяч мистецтв України, головний режисер полтавського театру Владислав Шевченко: «Нам жеребкуванням дісталася п’єса Павла Юрова. Коли планували зробити читку були одні думки, але почавши розбирати матеріал з акторами, все більше спостерігалося зацікавлення процесом серед всіх присутніх. Мені захотілося зробити презентацію цього матеріалу максимально театрально, наскільки дозволяв час підготовки. Та все ж вдалося знайти елементи костюмів, додати відеопроекцію, запросити глядачів – і тут сталася магія театру. Нам було цікаво працювати з цим матеріалом і побачивши, що глядачі проявили значну зацікавленість до матеріалу і формату читки, сподіваємось нам вдасться залучити у подальшому до презентації цієї сучасної драми молодь нашого міста».

      Відгуки глядачів:

       Наталя: «П’єса «День стійкості» змушує в першу чергу задуматися, в який час ми живемо. Можливо кожен з нас може щось змінити у цьому світі, щоб наші діти, наші онуки, жили краще. Мені дуже сподобався такий формат читки, коли ти поруч з акторами, відчуваєш настрій, переживання.
Хочу подякувати всім, хто підтримує такі ініціативи, і усім, хто був залучений до сьогоднішнього дійства. Думаю, що такі читки сучасних авторів можна влаштовувати частіше і вони знайдуть свого глядача».

       Людмила: «У п’єсі підняті важливі філософські питання: що є людина, якою вона має бути у дійсності, за що вона взагалі бореться. Можна прослідкувати глибокі паралелі із сучасністю, підняті питання співзвучні настроям сьогодення. Адже ми всі зараз боремося. Ми теж зараз гинемо. Але що є головним – у нас є мета. А коли є мета, ми знаємо, куди саме йдемо.
Цікавий літературний прийом переходу у часі не є новим, використовується з часів Середньовіччя, але тут він надзвичайно доречний – підсилює показ сутності тоталітарної системи, її зародження та її наслідки. Матеріал змушує замислитися над тим обманом, в якому жили люди, а деякі – ще й досі живуть. То ж, одне з головних завдань – це звільнитися від цього обману».

       Валентина: «Після перегляду читки з’явилася думка, що людину як категорію, шкода. Вона живе своїм життям, прагне якихось ідеалів, горить ідеєю… Тому не хочеться бачити безвихідь, а непереможну людину, що не зупиняється перед труднощами, бореться, йде вперед».

       Ірина: «У виставі багато повернень до минулого, використані історичні хроніки. Мені здається до таких читань треба залучати сучасну молодь. Вона зараз в нас прогресивна, але її потрібно спрямовувати на щось цікаве та корисне. Сучасному молодому поколінню треба показувати історію, бо вона ще раз нагадує таку просту істину: без минулого немає майбутнього, і для того, щоб не робити помилок у майбутньому, маємо знати помилки минулого».

       У театралізованій читці були задіяні актори театру: народний артист України Олег Шеремет, заслужена артистка України Тетяна Любченко, заслужений артист України Богдан Чернявський, Володимир Філатов, Віталій Крапіва, Сергій Озерянко, Олександр Князь, Анна Денисенко, Геннадій Продайко, Ольга Чернявська, Юліана Романова, Мар'яна Мощар, Максим Дашевський, Олександр Збаразький, Володимир Архангельський, Антон Рокита, Тарас Король, Дар’я Шах, Семен Білокінь, Сергій Козубенко, Наталія Бухарова, Сергій Жмурко, Артем Батрак.

 

Автор - Ольга Коваленко, керівник літератруно-драматургічної частини театру