Все-таки, щось у нас, уродженцях Полтавщини, є містичне. Тонко відчуваємо, інтуїтивно, сенс життя. Можна скільки завгодно сміятися над нашим «гуманітаризмом», але, по-перше, ми дали світу Гоголя, Котляревського і Сковороду. А тепер ще раз посмійтесь і подумайте над тим, що у найдорожчій європейській країні - Норвегії - є офіційна посада: державний філософ, який визначає, куди і до чого країні прагнути.

         Тому коли я чую «ми реформуємо, ми змінюємо філософію», я згадую, що у нас філософів взагалі мало.
        Зате у нас є Микола Васильович Гоголь. Хто скаже, що він - «бумагомаратель», «нафталін», «не сучасний», хай він своєю рукою у зітлілому костюмі ткне тому невігласу гусячим пером в око. І добре, що є Сергій Павлюк, який прекрасно відчуває і втілює містику на сцені.
       Десь українці минулих поколінь сильно накосячили. І нас стала діставати страшна помста. Стоїмо ми між світом живих і потойбіччям з думкою: залишимося чи до біса підемо?
Думаю, як усвідомимо, де ж ми так провинилися і припинимо наполегливо наступати на ті самі граблі (а це питання ментальності - Петро згубив Івана через заздрощі, хоча Іван по-братськи поділився з ним. Просто антологія українських вад і щедрот в одній історії), то ще залишимось і рухатимемось далі.
       Рух - це життя. За провину наш човен життя може зупинитись. А поки пливе півмісяцем, світить нам колесо до воза і все йде по колу - народження, поєднання, смерть, народження...

 

       Кому хочеться поміркувати над сенсом життя, викупатися у майже магічному дійстві під заспіви-замовляння, відчути містику - вам на «Страшну помсту».
       Чисте естетичне задоволення для поціновувачів української автентики і стилізацій. Окремі компліменти костюмам - все продумано до дрібниць, з якісних тканин, сорочки з льону - це дуже помітно з глядацького місця і додає «справжності».

         Усіх, хто створює і підтримує театральну магію, вітаю з Днем театру! Полтавський театр імені Гоголя Дякую, що ви є!

       Творіть і нехай десь там з-за куліс вам усміхається Микола Васильович.

Ольга Ружицька, відгук глядачки з ФБ.