У касі sold out на місяць вперед, на сцені дворівневі декорації, домінує білий колір, атмосфера сповнена містичності і символізму – це найточніші прикмети того, що режисер Сергій Павлюк підготував у Полтаві нову постановку.

І можна вітати Полтавський театр імені Гоголя з новою гучною прем'єрою!

Я трошки витримала паузу і почекала вчорашнього вечора, щоб з чистою совістю спойлерити і міркувати.

Адже подія набагато глибша, ніж можна спершу подумати.

Вдруге полтавська сцена і публіка тестується твором Михайла Булгакова.

І мабуть вперше (принаймні на моїй пам'яті і за останні років п'ять) герої "Собачого серця" говорять українською мовою.

А ще наші актори знову заграли як діаманти на світлі.

Спеціально абстрагувалась від обох екранізацій (хто не знає, то нагадую: фільм "Собаче серце" (як би я ніжно не ставилась до нього, улюблений і цитований до кожної нагоди, з мегашикарною акторською грою генія Євстігнеєва та інших), сплагіачений покадрово з італійської версії 1976 року, де професора Преображенського грав легендарний шведський актор Карл Адольф «Макс» фон Сюдов).

І що я побачила: ворота на той світ.

Над гіперболізованими медичними ширмами сяє червона пентаграма, а над всім цим присутній хранитель отрут і ліків, охоронець померлих, некрополів і цвинтарів, один із суддів царства мертвих, якого єгиптяни називали Анубісом.

Бог із собачою головою. Який створить людину із собачим серцем.

Режисер коронує цією маскою професора Преображенського, творця. Якщо пригадати ще і те, що Анубіс був покликаний вести душі крізь темряву невігластва і був провідником душ після смерті, то монолог про розруху в головах і виховання Шарікова - це про його місію. Бо ж він сам вселив душу у тіло, сам її і забрав.
Цікаво обіграний символізм давньоєгипетських вірувань.

А ще (зі мною можна не погодитись) у цій постановці був "гостьовий письменник" – не більше і не менше, як Оруелл зі своїм "Скотним двором". Я бачу референс до антиутопії, коли соціум на сцені втілений масками тварин.

Собаколюди – породисті і дворові шавки, зграєю носяться по життю. У них працюють лише базові інстинкти. Професор на цьому непогано заробляє, але страшенно втомлений від того, куди котиться цей світ.
Не забув Сергій Павлюк і про сучасність. У цікавий момент живемо – сатира на наші реалії передається навіть кольором, без зайвих слів.

За акторів щиро радію. Мої оплески Тарас Краюха – шикарний Борменталь. Давно бракувало такої ролі, щоб більше розкрити драматичний талант. І це чудовий дует з маестро Олександром Любченком.
Окремо відзначу, що Преображенський-Любченко має неповторну харизму і схожий мені на цілком реального професора тієї епохи, легендарну постать – Володимира Бехтерєва.
І якщо мене чують боги театру і кіно, зніміть цього майстра у ролі.

Артистка Амелі – поза конкурсом) Кудлате втілення добра і позитиву, лагідного песика, до якого звик літературний суворий професор з натурою одинака.

Тож, глядачі, пильнуйте квитки в касі у 2020 році, щоб побачити нову постановку безсмертного твору.

 

Ольга Ружицька. Зі мторінки у соцмережі. 30 дистопада 2019 р.