Сто разів показали виставу  за п’єсою М. Старицького «За двома зайцями» в постановці заслуженого діяча мистецтв України Владислава Шевченка артисти Полтавського обласного музично-драматичного театру ім. М. Гоголя. Її прем’єра відбулася 2013 року. Із того часу змінилося кілька акторських складів.

Сотий показ ознаменувався виходом на сцену виконавців першого, прем’єрного, складу і тих акторів, хто нині грає у виставі: народної артистки України Неллі Ножинової (Явдокія Пилипівна), народного артиста України Олега Шеремета (квартальний), заслуженої артистки України Катерини Філатової (Секлита Лимариха), заслуженого артиста України Володимира Моруса (Прокіп Сірко), провідної артистки театру Наталії Сизової (Проня), артистів Максима Дашевського (Голохвостий), Анни Денисенко (Галя), Артема Батрака (Степан), Юліани Романової (Настя), Марії Тіхонової (Наталка), Наталії Верченко (Меронія), Людмили Козир (Марта), Наталії Кожухаренко (Устя), Володимира Архангельського і Семена Білоконя (Перший і Другий баси).

Пронизливими до сліз були відеовітання акторів, які нині боронять Україну  в складі  ЗСУ перед початком сотої вистави: Геннадія Продайка (виконавця ролі Свирида Петровича Голохвостого), Тараса Краюхи, Олександра Бородавки та Олександра Збаразького.

Вистава «За двома зайцями» — не перша постановка легендарної п’єси класика української драматургії М. Старицького в театрі ім. М. Гоголя: її ставили в 1937, 1956 та 1986 роках. І це були драматичні вистави. Режисер Владислав Шевченко запропонував зробити з відомого твору музичну комедію.

За збігом обставин на підготовку нової вистави було зовсім мало часу. Згадує головний режисер Полтавського обласного музично-драматичного театру, постановник вистави «За двома зайцями» Владислав Шевченко:

— Ми дуже швидко почали працювати. У нас тоді була тісна співпраця з Донецьким обласним драматичним театром, і композитор Євген Кулаков, який працював у цьому театрі, займався музичним оформленням «Зайців» (до речі, він виїхав з Донецька в перші дні його окупації). Художник-постановник вистави — Тетяна Чухрій, котра тоді працювала художником у Кам’янському театрі (а нині головний художник Миколаївського драматичного театру). З нею ми обговорювали робочі моменти на нейтральній території — в Києві, бо один до одного складно було діставатися.

Я  тоді відчував себе ще не дуже досвідченим режисером і дуже боявся, що не зможу відійти від попередньої інтерпретації п’єси М. Старицького, поставленої Романом Вальком. Запросив у свою постановку інших акторів, тих, котрі не були задіяні у Валька. Я розумів, що глядачі-театрали будуть порівнювати, адже попередніх персонажів втілювали  Валерій Івакін, Жанна Северин, Юрій Попов, Богдан Чернявський. Але, здається, актори з розумінням поставилися до мого вибору.

За два тижні вистава  «За двома зайцями» була готова до прем’єри. І ось уже більше дванадцяти років користується шаленою популярністю. І це не перебільшення, адже на кожен її показ збирається повна зала. Які ж складові успіху?

— Є кити, на яких тримається українська культура, українська свідомість, — говорить головний режисер театру ім. М. Гоголя Владислав Шевченко. — Корифей українського побутового театру  Михайло Старицький – один із них. Коли персонажі його найвідомішого твору «За двома зайцями» оживають на сцені, це захоплює. Вистава масова, багатокомпонентна. Я ставив собі задачу — зуміти все поєднати: щоб вистава залишилася легкою для сприйняття і глибоко розкривала характер персонажів. Потужна драматургія, хороша музика і талановиті актори — ось такі складові.

Саме це поєднання відгукується у глядачів упродовж довгих років, і саме воно викликало знову  шквал емоцій, аплодисментів після перегляду сотої вистави.