Вільям Шекспір

Переклад Ю. Андруховича

Прем'єра — 5 жовтня 2024 року

Тривалість вистави — 2 години 40 хвилин

Вікове обмеження — з 18 років

 

Виставу створили:
Режисер-постановник — заслужений діяч мистецтв України Сергій Павлюк
Режисер з пластики — Юрій Бусс
Художник-постановник — Сергій Ридванецький
Художник по костюмах — Наталія Ридванецька
Звукорежисер — Сергій Манченко
Художник по світлу — Лариса Йова
Асистент режисера — заслужений артист України Олександр Любченко
Помічник режисера — Інна Гах

Дійові особи та виконавці:
Лір, король Британії — заслужений артист України Олександр Любченко
Ґонеріл, Лірова старша дочка — Юліана Романова
Герцог Олбані, її чоловік — Олександр Князь
Освальд, її каштелян — Семен Білокінь, Артем Білокінь
Ріґен, Лірова середульша дочка — Наталія Бухарова, Марія Озерянко
Герцог Корнвелл, її чоловік — Сергій Жмурко
Корделія, Лірова молодша дочка — Марія Тіхонова
Король Франції, її залицяльник і згодом чоловік — Євген Захарчук
Герцог Бургундії, її залицяльник — Анатолій Аввакумов
Графиня Кента — заслужена артистка України Тетяна Любченко
Блазень — Мар’яна Мощар
Граф Ґлостер — Тимофій Зінченко
Едґар, його старший син — Артем Батрак, Богдан Глік
Едмунд, його молодший і позашлюбний син — Володимир Архангельський, Сергій Козубенко

 

Жив-був король. І було в нього три дочки. І вірні піддані. І багатство. І слава. І мир у королівстві. Доки не вирішив король передати владу своїм донькам…
Трагедію В. Шекспіра «Король Лір» називають вічною, тому що вічними є проблеми, які порушує автор і режисер-постановник однойменної вистави в Полтавському обласному музично-драматичному театрі ім. Миколи Гоголя Сергій Павлюк: батьки і діти; марнославство і милосердя; зрада й відданість; підступність і любов; багатство й злидні; жадоба влади й втрата її.
Дія п’єси  в інтерпретації гоголівців відбувається поза часом: може, це 17-те століття, а може, 19-те чи 21-ше. Правитель, засліплений владою, ласий на лестощі, втрачає відчуття реальності, за що слідує розплата не лише йому, а й усім, хто його любив і навіть ненавидів. Так сімейна драма на гоголівській сцені стає трагедією всієї держави. Запізніле каяття не рятує вже ні від божевілля, ні від смерті.