Якщо рахувати вистави для дітей з 1960 року, відколи про них збереглися архівні відомості, то Полтавський академічний обласний музично-драматичний театр імені Миколи Гоголя поставив їх чимало. Це і «Джері в джунглях» (режисер Б. Смоляк, 1960 р.), і «Снігова королева» (режисер Е. Лаврик, 1964 р.), і «Том, велике серце» (режисер М. Єрмоленко, 1969 р.), і «Нові пригоди Буратіно» (режисер В. Мірошниченко, 1973 р.), і «Казка про злих брехунів» (режисер В. Кашперський, 1975 р.), і «Дід Мороз і Санта Клаус» (режисер В. Мишнев, 1978 р.), і «Великий чарівник» (режисер М. Циганський, 1980 р.), і «Заздрісний котик» (режисер В. Варецький, 1986 р.), і «Кіт у чоботях» (режисер В. Кашперський, 1991 р.), і «Про зле закляття та солдатське прокляття» (режисер В. Мірошниченко, 1994 р.), і «Синій птах» (режисер Р. Проценко, 2000 р.) і багато інших — всього 46 постановок.
До певного часу вистави для дітей не були в пріоритеті театру. Вони з’являлися не кожного року і здебільшого під шкільні зимові канікули. У них брала участь незначна кількість артистів, і навіть декорації виготовляли мінімально необхідні. Побутувала думка, що Полтавський обласний театр все-таки має служити дорослому глядачу.
Ситуація змінилася, коли змінилося керівництво театру. Згадує головний режисер Полтавського обласного музично-драматичного театру Владислав Шевченко:
— Раніше дитяча вистава сприймалася як новорічна казочка, в якій грало 5-6 акторів: ми ж не театр юного глядача, а музично-драматичний! А десь років п’ятнадцять тому ми зрозуміли, що новорічна кампанія може бути не тільки цікавою для дітей, але ще й прибутковою для театру.
Першою своєю значною постановкою для молодого покоління Владислав Шевченко вважає казку «Бременські музики», прем’єра якої відбулася 2009 року. Відтоді, можна сказати, справою честі стало видавати по дві вистави для дітей на рік, з великою кількістю персонажів, костюмів, декорацій, пісень і танців.
— І пішло-поїхало… Ми почали створювати по дві казки на рік, — розповідає Владислав Шевченко, — влітку — для дітей, які відпочивають у таборах, і на новорічні свята — велику казку, де задіяна вся трупа театру, в супроводі живого оркестру, з великою кількістю костюмів, декорацій. Ми стали більш відповідально працювати у цьому сегменті.

На фото: вистава "Всі миші люблять сир".

Такі зусилля не залишилися непоміченими, про що щоразу свідчить ущент заповнений маленькими глядачами зал, які з безпосередньою вдячністю реагують на те, що відбувається на сцені.
У театрі з’явилися такі вистави для дітей, як «Царівна Ква-Ква», «Малюк та Карлсон», «Летючий корабель», «Новорічні пригоди Маша та Віті», «Буратіно», «Дванадцять місяців», «Всі миші люблять сир», «Снігова королева», «Острів скарбів», «Жив-був пес», «Лускунчик», «Принц та жебрак», «Чарівник країни Оз». Усі поставив Владислав Шевченко. У театрі є правило: для дітей потрібно робити краще, ніж для дорослих.
— Дорослі можуть сприйняти певні умовності, а з дітьми маєш бути цілковито чесним і відвертим, — пояснює головний режисер театру. — Вони сприймають те, що бачать, на віру. І якщо ти цю віру підтримуєш у них, то вони вірять у магічний світ на сцені. І віддячують своїм захватом, вогнем і надією в очах, любов’ю до театру.
Із такою ж цікавістю реагували на вистави Полтавського обласного музично-драматичного театру ім. М. Гоголя і діти Донецького та Луганського регіонів. Із 2014 року гоголівці здійснювали благодійні акції в межах програми «Український Донбас». І це були не просто розважальні вистави, а й просвітницькі, адже українську мову в тому середовищі сприймали як дещо екзотичне.

На фото: Діти Донбасу дивляться виставу гоголівців.

Нині театр готується до ще однієї прем'єри вистави для дітей — «Як рятували країну Мережину» (за п'єсою сучасної української письменниці Лани Ра), що відбудеться 4 червня. Це казка, але з гірким сьогоднішнім присмаком війни. І все ж буде весело, активно, музично і танцювально. І трохи повчально, адже, як і будь-яка казка, «Як рятували країну Мережину» дає свої уроки добра і любові.

На головному фото: вистава "Острів скарбів".