Гоголівці долучилися до проекту «Український Донбас», показавши у Слов’янському районі сім вистав для дітей

       У рамках загальноукраїнського проекту культурної інтеграції «Український Донбас», започаткованого Міністерством культури України, колектив Полтавського академічного обласного українського музично-драматичного театру ім. М.В. Гоголя зіграв вистави у семи селищах Слов’янського району, презентувавши наймолодшим шанувальникам театру казку-гру «Царівна Ква-Ква».

     Поєднані мистецтвом
     Початок червня для гоголівців ознаменувався поїздкою у Слов’янський район Донецької області. У той час як на базі колектив полтавського театру продовжував основну діяльність, частина гоголівців відправилася безкоштовно показувати казку-гру «Царівна Ква-Ква» для маленьких жителів селищ Слов’янського району. Мистецька поїздка колективу пролягла через Черкаське, Олександрівку, Мирне, Райгородок, Маяки, Сергіївку та Андріївку. Працюючи по дві, а то й по три вистави на день, актори не відчували втоми, адже сили та наснаги їм додавали захоплені очі маленьких глядачів, які залюбки грали з акторами в ігри, плескали у долоні. На семи виставах колективу полтавського театру побувало більше тисячі глядачів. Цікаво, що поруч із дітьми позитивні емоції та подорож у дитинство здійснили і їхні батьки, бабусі, викладачі та працівники всіх будинків культури, де були показані вистави.
     — Для нас було важливим повезти саме дитячу виставу, адже діти – це наше майбутнє, вони правдиві у своїх емоціях, відкриті до всього нового, незвіданого, — поділився враженнями директор Полтавського академічного обласного українського музично-драматичного театру ім. М. Гоголя, заслужений працівник культури України Олексій Андрієнко. — Зазвичай на початку червня наш колектив грає казки для дітей пришкільних таборів міста та області. Цього року змогли спланувати роботу так, щоб окрім казок на базі, наші актори зіграли вистави для дітей у Донецькій області. Їм потрібна увага, наша щирість та бажання подарувати годину мистецтва, протягом якої вони поринуть у казку, пограють з акторами, відчують себе учасниками мистецького дійства, посміхатимуться, радітимуть.
      Гоголівці вже не вперше працювали у цій місцевості. Передували поїздці концерти симфонічного оркестру та концертні програми артистів для бійців АТО, що були здійснені минулого року у місті Слов’янську та на блок-постах поблизу. Нова поїздка стала можливою завдяки фінансовій підтримці Управління культури Полтавської обласної державної адміністрації та сприяння у всіх сферах організації показу вистав у селищах Слов’янського району, яким займалися безпосередньо начальник відділу культури та туризму Слов’янської райдержадміністрації Олена Міляновська та її підлеглі.
     

      Поєднані гостинністю та людяністю
      Мистецтво виявилося відправною точкою у спілкуванні з жителями Донецького регіону. Невеличкі селища Слов’янського району зустріли акторів мальовничою природою, охайними будинками культури, в яких довелося працювати гоголівцям, привітними працівниками сфери культури у кожному з них та спраглими до вражень маленькими шанувальниками театру.
       — Ми раді, що до нашого району зараз привернута така мистецька увага, — розповіла начальник відділу культури та туризму райдержадміністрації Олена Вікторівна Міляновська. — Завдяки такому проекту як «Український Донбас» у нас з’явилися друзі — колектив Полтавського театру ім. М.Гоголя. У кожному селищі акторів зустрічають оплесками, дякують їм за мистецтво. Ми пережили страшні події війни, яких навіть ворогу не побажаєш, та все ж прагнемо піднімати культурний рівень наших жителів, порадувати наших дітей, показати їм щось світле, добре, а дорослих на годину відволікти від буденних проблем.
       Найбільше враження у колективу полтавського театру, який чотири дні працював для жителів Слов’янського району, залишилося від гостинних, відкритих людей, які щиро прагнули допомогти гоголівцям, щоб їх виступ пройшов якнайкраще. Теплий чай та кава на батьківщині видатного актора та режисера Леоніда Бикова у Черкаському та мальовничій Олександрівці, серед незліченних стелажів із книжками у Мирному, зі смачною соковитою полуницею, печивом та пиріжками, випеченими руками працівників будинків культури у Райгородку, Сергіївці та Андріївці сприяли приємному спілкуванню та обміну досвідом. А от дружна громада селища Маяки на чолі з головою селищної ради Едуардом Анатолійовичем Стукалом взагалі стала побратимом гоголівців. Адже кількагодинне спілкування на загальнодержавні теми, розвиток мистецтва, відродження культури та національної самосвідомості, притаманне однодумцям, породжувало ініціативи на подальшу співпрацю.
       На перегляд вистав приходили як наймолодші глядачі організованими групами із дитсадочків та шкіл, а також всією родиною – з батьками, бабусями, братиками, сестричками. Цікаво було спостерігати, як дорослі, забувши про свій вік, грали у м’яч із бабою Ягою та Царевичем, піднімалися з місць, щоб повторювати прості вправи за Царівною Ква-Ква та Метеликом. Та об’єднувало всіх одне – бажання творити добро, робити все можливе, щоб люди посміхалися! Жителі і працівники будинків культури у кожному селищі, де довелося працювати гоголівцям, зустрічали гостей з відкритим серцем, за що актори у свою чергу з подвійною енергією та творчим ентузіазмом виходили на сцену і віддано дарували своє мистецтво.

       Поєднані любов’ю до України
       Подякою за кожен виступ гоголівців були оплески та вигуки «Спасибо!» або «Дякуємо!». Але у цьому випадку не важливо, якою мовою звучали слова вдячності, адже вони звучали щиро, з вогником в очах. Після виступу діти не відпускали акторів, фотографувалися, спілкувалися з ними та просили приїздити ще раз. Отримав колектив гоголівців і офіційну «Подяку за самовідданість, професіоналізм, допомогу в національно-патріотичному вихованні громади» від голови Слов’янської районної ради Костянтина Чернікова.
        Головне, що у цьому регіоні продовжує розвиватися мистецтво, що найперше покликане виховувати самосвідомість освіченої нації. Працюють гуртки при будинках культури, зберігаються бібліотеки, влаштовують різні свята. Приємно було бачити на фасаді всіх будинків культури прапори України, чути від жителів мову, якою говорять і в селищах нашого регіону, побачити, що радіють вони тим же речам, що й усі інші. Звичайно, існують і проблеми. Такі ж, як і в інших регіонах! Вони лише примножені проблемами відновлення після військових дій. Та, бачачи сильних духом керівників, які, не зважаючи на труднощі, піднімають села, з гідністю та професійністю приймають мистецькі делегації з інших міст, забезпечують їм умови для праці, віриш у відродження не лише територій, а й морального духу українців, що гуртуються для подолання спільних тимчасових негараздів.
        — Для нас поїздка у Слов’янський район стала тим приємним моментом, коли ти розумієш, що твоя творчість приносить радість, — поділився враженнями головний режисер полтавського театру, заслужений діяч мистецтв України Владислав Шевченко. — Коли ми бачили вдячні очі глядачів, хотілося йти до цих дітей з добром, із казкою, в яку ми всі, хоча вже й дорослі, так віримо. Для такого відданого глядача ми готові грати ще не раз, не відчуваючи втоми від переїздів (всі селища невеликі, знаходились на певній відстані один від одного). Але навіть хвилини у дорозі швидко пролітали, бо ми чекали на зустріч із цими дітьми, за яких хочеться подякувати їхнім батькам. Адже таких вихованих, вдячних, щирих, безпосередніх та наївних (у гарному розумінні цього слова) маленьких глядачів ще треба пошукати.   Нам пощастило — ми їх знайшли у Слов’янському районі!

       Поєднані рідною природою
       На зворотному шляху до рідного міста актори театру ім. М. Гоголя зіграли ще дві вистави в Полтавській області. Останню казку цієї гастрольної поїздки гоголівці показали серед віковічних сосен для дітей, що на даний момент відпочивають у оздоровчому таборі «Маяк» (с. Головач, Полтавський район). Нещодавно, цей затишний комплекс відчинив свої двері для дітей з Луганщини, де вони декілька тижнів будуть дихати свіжим полтавським повітрям, збиратимуть гриби, підтримуватимуть свою фізичну форму, знаходитимуть нових друзів, і звичайно, ж збагачуватимуться духовне, у чому на даному етапі їм допоміг колектив полтавського театру, запропонувавши до перегляду казку-гру «Царівна Ква-Ква».
        Подаровані у фіналі казки акторам букети польових квітів, зроблені власноруч дітьми, стали для гоголівців приємним завершенням «Слов’янських гастролей».

      Джерело: Коваленко О. / О. Коваленко // Полтавський вісник. — 2016. — № 26 (1406). — 23 червня. — с. 22.