Як гоголівці нові мистецькі враження на «Вересневих самоцвітах» здобували…

    Прем’єра минулого театрального сезону Полтавського академічного обласного українського музично-драматичного театру ім. М.В. Гоголя вистава «Ханума» створила особливу атмосферу на 44-у Всеукраїнському святі театрального мистецтва «Вересневі самоцвіти» у Кіровограді.
    «Вересневі самоцвіти» — це один із найстарший і найповажніших фестивалі в українському театральному просторі. Вже декілька років поспіль полтавський театр представляє на ньому своє мистецтво, кожного разу дивуючи кіровоградського глядача. Цього року на сцені кіровоградського театру гоголівці презентували водевіль «Ханума», який у полтавському театрі поставила режисер Тбіліського державного театру ім. Коте Марджанішвілі Цицино Кобіашвілі у співавторстві з грузинським балетмейстером Бакарі Хінтібідзе та головним художником нашого театру Іриною Кліменченко. 
    — «Вересневі самоцвіти» — це безумовно бренд в театральному світі, має свою особливу специфіку, — розповів головний режисер Кіровоградського академічного обласного українського музично-драматичного театру ім. М.Л. Кропивницького Євген Курман. — Свято театрального мистецтва існує вже 44 роки, вивчає, досліджує та продовжує українську традицію в театральному процесі. Це не є момент консерватизму, це момент школи, константи. Цього року ми присвятили його 160-річчю від дня народження нашої зірки Марії Заньковецької, виставам, де яскраво розкривається персона актриси. Цим обумовлена і поява комедії полтавського театру «Ханума, де є центральна жіноча роль», в афіші. Ще ця вистава цікава як міжнародний досвід обміну культурами, бо ставила її грузинський режисер.  
    Вистава, що встигла полюбитися полтавському глядачу та завоювала прихильність театралів на фестивалі «Сцена людства» у Черкасах, тепер з успіхом пройшла на «Вересневих самоцвітах». Спектакль про добру та хитру сваху Хануму (Катерина Філатова), її суперницю Кабато (Ніна Савченко), справжнього, харизматичного, з почуттям гумору князя Пантіашвілі (Олександр Любченко), про кохання Сони та Коте (Тетяна Любченко, Олександр Бородавка), про бажання рідних посприяти щастю своїх близьких (сестра Князя Текле – Наталія Верченко, бабуся Сони Ануш – народна артистка України Неллі Ножинова), обман, тонкощі жіночих хитрощів з теплотою та гарним настроєм сприйняв кіровоградський глядач при повністю заповненому залі. Особливого шарму комедії додав кумедний дует батька Сони купця Микича (заслужений артист України Володимир Морус) та його прикажчика Акопа (Тимофій Зінченко), які підкорювали своєю безпосередністю, людськими якостями та жвавістю виконання ролей. 
    За словами директора кіровоградського театру заслуженого діяча мистецтв України Володимира Єфімова — кіровоградська земля дуже любить мистецтво, і в цьому пересвідчилися гоголівці. Оцінкою їхньої творчості стали оплески вдячних глядачів та запрошення на «Вересневі самоцвіти» у майбутньому. 
    — Щороку на Батьківщині корифеїв українського театру у кінці вересня, починаючи з 70-х років ХХ століття, проводиться це мистецьке дійство, де гоголівці вже мали честь показати вистави «Лісова пісня», «Шинель», «Соло для годинника з передзвоном» та «Бог є любов, Едіт Піаф», — розповів директор Полтавського академічного обласного українського музично-драматичного театру ім. М. В. Гоголя заслужений працівник культури України Олексій Андрієнко. — Господарі фестивалю дуже гостинні і привітні люди, які служать театральному мистецтву, дбають про його розвиток на кіровоградській землі. Саме завдяки таким людям, такій дружній театральній родині як у кіровоградському театрі, творчому тандему директора та головного режисера живе і процвітає один із найстаріших фестивалів в Україні.  
    Такий жвавий фестивальний рух для колективу полтавського театру надзвичайно важливий та обумовлений його бажанням бути почутим і побаченим у різних куточках нашої країни. Це дає змогу гоголівцям нести своє мистецтво іншим, збагачуватися і повертатися на рідну сцену, щоб творити знову. 
    — Мистецтво воно завжди розвивається на збагаченні, — переконаний головний режисер кіровоградського театру Євген Курман. — Митець живе враженнями, які потім трансформує у свою роботу. Це важливо як для колективу, так і для культурного збагачення жителів міста. Зважаючи на те, що полтавський театр дружньо сприйняв наш глядач, вірю в нашу дружбу не лише фестивальну, а й гастрольно-обмінну. Ми всі театри однакові, як сказав колись мені просту річ Олександр Книга, ми — різні як планети в одній системі, де кожен на своїх орбітах. Та все ж залишаємося частиною єдиного коловороту постійного руху зустрічей. Наші з вами орбіти географічно близькі, тому не мислю українського театрального процесу без вашого полтавського театру, ваш погляд на мистецтво викликає повагу, надихає на роздуми.
    На вістрі успіху у кіровоградського глядача колектив полтавського театру почав втілювати побажання Євгена Васильовича Курмана про обмінні гастролі, тому на зворотному шляху з фестивалю «Вересневі самоцвіти» відвідав з виставою «Ханума» і місто Олександрію. Зустрічали акторів полтавського театру привітно вже з перших хвилин вистави. Глядачі посміхалися разом з учасниками вистави, слідкували за переплетенням сюжетної лінії, на останок нагородили теплими словами, 15-хвилинними оваціями та щирим сподіванням, що перша зустріч ні в якому разі не стане останньою. 
    Кожному митцю важливо відчувати, що його мистецтво потрібно. Колектив театру після поїздки на гостинну кіровоградську землю відчув, що існують люди, для яких його творчість бажана, не байдужа, залишається у відкритих для нових вражень серцях.

b_1200_700_16777215_00_images_archive_kirovograd_3.jpgb_700_700_16777215_00_images_archive_kirovograd2.jpg

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Джерело: Вечірня Полтава, № 40 (1127). Ольга Коваленко, 1 жовтня 2014 р. с. 14.