У виставі «Конотопська відьма», яку в Полтавському обласному музично-драматичному театрі поставив його головний режисер Владислав Шевченко, яскравим персонажем є Кіт. Він упродовж усієї дії супроводжує відьму Явдоху Зубиху, є її другою сутністю й талісманом.
Від вистави й до вистави глядачі з особливим захопленням сприймають цей образ. І це закономірно. Адже відьмин Кіт — то грація, хитрість, безстрашність, глузливість, одним словом, особистість!
Роль Кота виконує артист балету Святослав Лимарь.

Після завершення вистави "Конотопська відьма" йому дістається стільки ж овацій, скільки й головній героїні — актрисі театру Мар’яні Мощар в образі Явдохи-відьми. При цьому Святослав не промовляє жодного слова в «Конотопській відьмі».
— Ця роль базується на пластичних етюдах, танцювальних елементах, Кіт на сцені — лиш допоміжний персонаж, у нього тексту немає, він тільки нявкає, — розповідає Святослав.
І дещо применшує свою заслугу в створенні образу. Адже котяче нявкання у виконанні Святослава Лимаря виходить дуже красномовним.
Артист пояснює, що намагається втілити задум режисера, заслуженого діяча мистецтв України Владислава Шевченка, балетмейстера Світлани Мельник, вжитися в роль. І дещо додає від себе.
Так, задля переконливості Святослав Лимарь з допомогою лінз задумав зробити собі у виставі «Конотопська відьма» жовті очі, як у справжнього кота:
— Якщо глядачу й не дуже видно мої очі, то актори, котрі поруч зі мною, нехай максимально відчують мій образ.

І як би не відточували виставу від репетиції до репетиції, завжди трапляється імпровізація, вимушена чи навіть і невимушена. Святослав Лимарь розповідає:
— Буває, ситуація на репетиції одна, а потім на виставу хтось захворів чи з’являються інші умови. І так як я постійно знаходжуся на сцені, то доводиться по ходу щось змінювати в своїй пластиці або в переміщеннях. Наприклад, під час виступу в Києві на сцені Міжнародного центру культури і мистецтв немає поворотного круга і лебідки, що піднімала б відьму. Довелося акторку Мар’яну Мощар десь підтримувати, десь самому її тримати, самому пересувати конструкції на сцені.
Святослав Лимарь задіяний як артист балету в більшості вистав театру, де є хореографія. Втім, він володіє ще й рідкісним талантом перевтілення, адже інколи, спілкуючись із ним, не можеш повірити, що Кіт у «Конотопській відьмі» чи Блазень, котрий зустрічає глядачів у фоє театру перед виставою «Король Лір» — це одна й та ж людина.

— Коли на мене одягають костюм, наносять грим, я перевтілююся, віддаюся повністю цьому образу, — розповідає артист. — Коли я Кіт, то вдаю трохи демонічну сутність. Коли я блазень, то відповідно і поводжу себе, жонглюю коронами. А без гриму це просто я, Святослав.
І додає:
— Я все життя танцюю. Але є пластичні етюди, коли мімікою й пластикою потрібно передавати певні емоції, що я й роблю. І якщо мені дадуть якусь драматичну роль, то я не буду проти.