17 травня актриса Полтавського театру ім. М. Гоголя Марія Озерянко вперше вийде в образі Наталки у виставі «Лимерівна» (режисер — Сергій Павлюк). Це одна із найдраматичніших постановок у репертуарі театру й одна з найскладніших ролей. Марія розповіла про те, як готується і як ставиться до нової ролі.

— Маріє, якою буде ваша Наталя, ви орієнтуєтеся на гру вашої колеги?

— Якщо відбувається введення мене у виставу, я намагаюся відійти від гри актриси, яка виконувала роль  до мене, щоб це сприймалося максимально по-різному. Ми різні люди, у нас різна психофізика, ми по-різному відчуваємо цей світ. Якщо будеш копіювати, то це не зовсім є акторською майстерністю, це злизування, і в цьому немає творчості. Тому максимально намагаюся зробити по-своєму.

— Що ви вкладаєте в образ Наталки?

— Взагалі за п’єсою вона дуже сильна, до останнього бореться за своє кохання. Якби її не обдурили і не змусили повірити в зраду свого коханого, то вона боролася б і виборола б це кохання. Але так склалося, що всі її зрадили і вона не бачила сенсу в цій боротьбі. У неї загострене прагнення свободи, але обставини заковують її у кайдани, і вона не може їх розірвати: тут мама, тут звичаї, тут подруга, яка зраджує. У Наталки душа – мов поранена пташечка, все намагається злетіти, а їй не дають.

— Сцена божевілля Наталки дуже складна. Вам важко дається передати такий стан?

— Мені здається, божевілля завжди складно грати, потрібно знайти якісь важелі тиску на себе. Я іду від себе, як я це уявляю. Це дуже важко.

— І фізично складно?

— Так, і фізично, і морально. Це дуже складна роль. Чого варта драбина, по якій потрібно лазити голими ногами, а вона незручна. Чого варте падіння з висоти спиною назад. Та й сцени з Василем потребують фізичної підготовки. У мене після перших репетицій кріпатура тиждень не сходила. Ще й важко все пережити всередині себе. Звісно, я не перевтілююся на Наталку повністю, бо якби кожен образ мене поглинав, то точно можна збожеволіти по-справжньому. Важко знайти межу між тим, наскільки потрібно впустити в себе персонажа, і тим, наскільки  технічно відтворити його. Таких ролей у мене ще не було.

— Хвилюєтеся перед першим виходом у ролі Лимерівни?

— Так, дуже. Мені жахіття сняться, що я або вийду не з того боку сцени, або монолог забуду. Для мене це найважча роль з усіх, які в мене є.