Сьогодні, 13 травня, відзначаємо 177 років із дня народження нашого земляка, класика української літератури Панаса Мирного.

У репертуарі Полтавського театру ім. М. Гоголя за п’єсою письменника є вистава «Лимерівна», поставлена заслуженим діячем мистецтв України Сергієм Павлюком 2024 року. Режисер з допомогою сценічних прийомів і сценографії оригінально осмислив драму, не спотворивши в ній жодного слова. Ймовірно, саме тому ця вистава йде з неодмінним аншлагом і добре сприймається сучасниками.

Свого часу написання п’єси «Лимерівна» (1883 року) теж було певним новаторством, адже Панас  Мирний був незадоволений драматичним матеріалом для тогочасного українського театру. Ось як він писав про роботу над «Лимерівною» своїй нареченій Олександрі Шейдеман:

«Взявся ж за цю справу тому, що побачив хибний напрямок нашої (хохлацької) драматичної літератури, що пробавляється чи старовиною (Котляревським, Квіткою), чи кривлянням. Мені хотілося звернути думку письменників на серйозні сучасні теми».

Над «Лимерівною» Панас Мирний працював десять років, двічі переписуючи її. Спочатку письменник більше зосереджувався на романтичній народній баладі, сюжет другої редакції п’єси він розгорнув на тлі соціальної нерівності, а 1883 року в третій редакції, залишивши соціальний конфлікт,  показав трагедію молодої дівчини через її психологічний стан.

Драма «Лимерівна» мала стати першою частиною трилогії. Після неї Панас Мирний написав п’єсу «У черницях» і план майбутнього твору «Не вгашай духу». Однак трилогія не була доведена до завершення, адже друзі відговорили письменника публікувати другу частину, тому що її тема — конфлікт між почуттями і церковними законами — не могла бути прийнятною тогочасним суспільством.

1890 року в Полтаві після вистави «Наталка Полтавка», де головну роль грала неперевершена Марія Заньковецька, Панас Мирний підніс актрисі рукопис «Лимерівни» з дарчим написом:

 «Високоталановитій Марії Костянтинівні Заньковецькій присвячує здивований автор, не знаючи, як і чим дякувати за ті незабутні години, які довелося звідати від її чарівничої ігри».

Це і вирішило долю п’єси, яка з часу написання була під забороною. Марія Заньковецька, застосувавши свій вплив, змогла провести твір Панаса Мирного через цензуру.

1892 року драму «Лимерівна» за участю прими Марії Заньковецької в ролі Наталки  побачили полтавські глядачі. Вистава мала шалений успіх. Панас Мирний навіть змушений був розсекретити себе як автора і показатися як колезький радник Панас Якович Рудченко, адже публіка вимагала творця «Лимерівни» на сцену.

Відтоді найвідоміша п’єса Панаса Мирного не сходить з репертуару українських театрів.

У Полтавському театрі імені миколи Гоголя її вперше поставили в евакуації — в місті Зиряновськ 1942 року. Потім наступну постановку здійснив режисер Роман Валько аж 1992 року.

Сучасне осмислення драми Панаса Мирного «Лимерівна» режисер Сергій Павлюк представив полтавській публіці до 175-річчя від дня народження Панаса Мирного.