У виставі «Сорочинський ярмарок» артисти виконують 20 пісень. Очікувано, що в такій постановці мають звучати українські народні композиції. Втім режисер-постановник Сергій Павлюк і хормейстер Аліна Зінченко вирішили відійти від штампів — і ось, здається, лунає народна пісня, але вже далі її виконання схоже на рок; або ви вловлюєте знайому мелодію — найвідомішу пісню гурту Shoking Blue «Venus», але українською її співає (хто б ви думали?) Хівря!

— Я займалася підбором музичного матеріалу до «Сорочинського ярмарку», — розповідає хормейстер вистави, а також виконавиця ролі Мокрини Аліна Зінченко. — Ми вже не вперше так співпрацюємо із режисером Сергієм Павлюком. Скажімо, вистава розпочинається піснею «Як поїду я у город Полтаву». Є така українська народна пісня, але нам потрібні були слова, які б стосувалися саме нашої вистави, тому довелося написати інший текст.

Музичний матеріал опрацьовували в різні способи. Один із них — дописати те, що є. Так, у  п’єсу «Сорочинський ярмарок» її автор Михайло Старицький увів кілька пісень або ж уривки. Вони стали основою для нових композицій.

— Скажімо, я взяла уривок пісні на слова Степана Руданського і дописала його, — продовжує Аліна Зінченко. — «Гей, парочко, будь весела і щасна! Сип же меду і вина нам, шинкарочко» — ці чотиривірші із п’єси перетворилися на пісню «Шинкарко, наливай!», слова якої ми написали разом із чоловіком — актором Тимофієм Зінченком, який у «Сорочинському ярмарку» грає Солопія Черевика. Або ж ми із режисером Сергієм Павлюком брали досить відому пісню, таку як  «I like to move it, мove it», залишали мелодію і підкладали свої слова. Передусім обирали музику, яка б нам подобалася і лягала б у контекст вистави. А деякі пісні, як говориться, я написала з нуля.

Пісні у виставі «Сорочинський ярмарок» — це не ілюстрація і не фон, а живий організм, який і створює атмосферу українського села, ярмаркової площі, гамору й базарної пилюки, полуденної спеки, вечірньої зорі. Вони передають настрій, характери, наміри, почуття. А чого варті ромські мелодії, без яких не було б повної картини ярмарку!

Дивним чином серед такого музичного ф’южну не виникає відчуття чужорідності і несправжньості. Аліна Зінченко пояснює це так:

— Тексти звучать у стилі 19 сторіччя, коли й була написана повість Миколою Гоголем і п’єса Михайлом Старицьким, але за рахунок пісень у нас вийшло органічно поєднати минуле і сучасне.