Головний режисер Полтавського обласного музично-драматичного театру ім. М. Гоголя Владислав Шевченко довгий час виношував ідею створення такої вистави — Полтавщина у перші дні україно-російської війни.

— Увесь світ знає про трагедію Бучі, Городянки, бомбардування Києва, окупацію Херсона, — говорить Владислав Шевченко. —  Полтавщина, на щастя, не пережила окупації, але у нас на початку повномасштабної  війни було так зване «Гадяцьке сафарі», ми приймали тисячами біженців, у нас обстрілювали аеродроми, нафтопереробний завод у Кременчуці. Ми переживали свої емоції. Тому я захотів показати саме наше, полтавське життя у ті дні.

Одним із символів Полтавщини є галушки. Тож дія вистави "Галушки. Полтавські історії. Перші дні війни" відбуватиметься під час їх приготування.

— Однак, — попереджує режисер, — ми не ставимо за мету нагодувати глядачів чи приготувати ідеальні галушки. Ми прагнемо розповісти про полтавців.

Головні дійові особи вистави «Галушки. Полтавські історії. Перші дні війни» — три Мойри, богині долі, котрі символізуватимуть початок, розвиток життя під час війни і перемогу. Ці ролі виконають артистки театру Лідія Кретова, Катерина Єгоричева і Марія Тіхонова.

Є ще персонажі — багатоликі Теохін і Телхіна, яких на сцені втілюватимуть кілька артистів, буде задіяний також балет театру.

Глядачі  під час вистави перебуватимуть на сцені. Подібний прийом Владислав Шевченко застосував у своїй постановці «Маруся Чурай». Однак не поспішайте звинувачувати режисера у повторі, адже вистава «Галушки. Полтавські історії. Перші дні» — це про загальне й про інтимне водночас, це реальні історії людей, розказані не на широкий загал. Тому  вистава й вимагає камерності.

Сьогодні ми опанували себе і пристосувалися до жахливої реальності. Але душа кожного українця скалічилася. Щоб зцілитися, кажуть психологи, потрібно проговорити проблему, чи свої страхи, чи безнадію, чи відчаї. От саме це й відбуватиметься на сцені під час вистави «Галушки. Полтавські історії. Перші дні війни», прем’єра якої очікується цієї осені.