Масштабна культурна подія театральної України – Міжнародний фестиваль «Мельпомена Таврії» цьогоріч відбувся у Херсоні вже у дев’ятнадцяте. Традиційно, форум прагне залучити до участі значну кількість театрів. Так, нині афіша представила 37 вистав з 11 країн! Такий мистецький діапазон дає змогу певним чином уявити картину сучасного світового театру. Цей своєрідний зріз театральних уподобань митців різних країн наявно демонструє те, що їх хвилює, на що вони прагнуть знайти відгук у глядача.

       Хоча три роки війни на сході Україні, безперечно, впливають на мистецтво. Воно відгукується емоційними сценічними переосмисленнями. Тому переважна частина фестивальних вистав підіймала теми, співзвучні часові і це стосується не тільки українських сценічних робіт. У фокусі уваги митців поставала людина у протистоянні обставинам сучасності, людина у визначенні свого місця у сьогоднішньому житті, людина, яка гостро реагує на болючі виклики часу.
        Виразні асоціації з сучасною боротьбою за владу та суспільним станом окремо взятого міста образно прозвучали у викладі грузинського режисера А.Варсімашвілі у «Ричарді Ш» (Національний театр ім.І.Франка) та «Ревізорі» (Тбіліський театр ім.О.Грибоєдова). А як схожа на сьогоднішню, картина світу, що захлинається у бездуховності, а все продовжує веселитися й розважатися, якою її побачив в «Опері жебраків» (Полтавський театр ім.М.Гоголя) режисер С.Павлюк. Зразок сучасного хазяїна життя показав глядачам Миколаївський театр драми і музичної комедії у класичному «Хазяїні».

        На цьогорічному фестивалі був широко представлений драматург Павло Ар’є, який показав і свої режисерські роботи. Епатажний «Том на фермі» (Львів-Київ), гостра і безжальна реальність у «Бабі Прісі» (Херсон), феєричний фарс «Слава героям» (Івано-Франківськ - Київ), пронизливі й ніжно-жіночі «Кольори» (Київ).
         Справжній політичний памфлет зумів зробити румунський режисер Р.Гілаш із, здавалося б, зовсім мирної чеховської «Пропозиції». А тема комерції на війні, що перекреслює високі ідеали боротьби, яскраво прозвучала у виконанні білорусів у виставі «Матінка Кураж». Також про війну, але на сході України, йшлося у литовській виставі «Саша, винеси сміття» Н.Ворожбит у постановці С.Мойсеєва (до речі, цю постановку на минулому тижні побачили кияни і вона викликала резонанс у глядачів та критиків). Актори знаменитого Панєвежиського театру, яким здавалося, далека ця тема, так майстерно зуміли зробити емоційні узагальнення, що вона торкнулась серця кожного…
       Надзвичайно цікаво й колоритно прозвучали іноземні вистави - з Португалії, Вірменії, Туреччини, Угорщини, Франції та Польщі.
        Завершальною емоційною крапкою «Мельпомени Таврії» стала вистава «Лісова пісня», що її, за традицією останніх років, Херсонський театр ім. М.Куліша показав під відкритим небом на сцені у «Чумацькій криниці». Режисер Сергій Павлюк уміє талановито згармонізувати театральний і природний простори. Глядачам видалось, що саме про цей ліс з його дивними звуками, ставок, дерева, мавок і лісовиків-акторів написала колись Леся Українка. Ідея високості духу людини, її стосунків з живою природою, неможливістю порушення балансу гармонії, глобального збереження миру у нашому прекрасному світі стала естетичним висновком усього, що відбувалось на фестивалі-2017. Епічну фразу Лесі Українки: «Стане початком тоді мій кінець…» уповні можна застосувати до ХІХ «Мельпомени Таврії», яка своїм фіналом розпочала ходу до ювілейного ХХ форуму.

 

Джерело: Газета "День", автор - Алла Підлужна, від 31 травня 2017 р. 

https://day.kyiv.ua/uk/article/kultura/teatr-i-vyklyky-chasu