Своє професійне свято – Міжнародний день театру – творчий колектив Полтавського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені М. В. Гоголя відзначив на рідній сцені разом із глядачами. Того вечора відбулося відкриття уже 10-го регіонального фестивалю “В гостях у Гоголя”. Усіх присутніх привітав заступник голови облдержадміністрації Микола Білокінь, подяки і грамоти одержало чимало працівників театру, а квіти вручили ветеранам сцени, які цього разу були глядачами дійства. Відбувся великий театралізований концерт, у якому взяв участь увесь творчий колектив театру. Як і щороку, вітав зі святом та черговим фестивалем у Полтаві і наш великий земляк Микола Гоголь (у його ролі – Богдан Чернявський).

         Зазвичай цей фестиваль відкривався у день народження М. В. Гоголя, а цьогоріч
1 квітня він уже завершився – так вирішили організатори, адже з 2 квітня розпочався Страсний тиждень.
        У гості до полтавців приїздили уже відомі тут колективи. Київський національний театр оперети порадував концертом “Spring Melodies” (“Весняні мелодії”). Чернігівський академічний обласний український музично-драматичний театр імені Т. Г. Шевченка показав спектакль “Вій. Докудрама” Наталі Ворожбит за мотивами повісті
М. Гоголя у постановці заслуженого артиста України Андрія Багірова. Житомирський академічний український музично-драматичний театр імені Івана Кочерги привіз містерію-фентезі “Вій” – у жанрі народної бувальщини (режисер – Петро Авраменко). Миколаївський академічний художній російський драматичний театр показав сатиричну музичну фантазію (за мотивами твору “Ревізор”) “Инкогнито из…” – це авторська інтерпретація “Ревізора” від режисера Віталія Манжелія.
         Безперечно, родзинкою фестивалю стала трагедія “Страшна помста” за однойменною повістю Миколи Гоголя від Полтавського театру. Прем’єра вистави відбулася 28 березня, у другий день фестивалю. Завідуюча літературною частиною театру Ольга Коваленко розповіла, що колектив працював над цією постановкою майже два місяці, автором інсценізації став відомий полтавцям режисер із Херсона Сергій Павлюк (це вже п’ята його робота в нашому театрі, попередні – “Опера жебраків”, “Остання любов гетьмана”, “Майстер і Маргарита”, “Президент вибирає”). Нині разом із ним працювали також херсонці – балетмейстер Юрій Бусс, художник-постановник та художник по костюмах Сергій і Наталія Ридванецькі, хормейстер – заслужена артистка України Ружена Рубльова. В головних ролях – кращі актори нашого театру Тимофій Зінченко (Данило), Анна Денисенко (Катерина), Богдан Чернявський (Гоголь), Сергій Озерянко (бандурист), Сергій Козир (батько Катерини), Геннадій Продайко (чаклун), заслужений артист України Олександр Любченко (осавул Горобець) та інші. Важлива роль у виставі відведена фольк-гурту “Стрибожі внуці” – автентичний спів, яскраво передані обрядовість, народні традиції додають видовищності фантастично-містичному дійству. А воно вражає буквально з першої сцени, коли з’являється із засвітів наш досі нерозгаданий Микола Васильович (знову ж актор Богдан Чернявський), нагадує про власні передсмертні прохання, не виконані його сучасниками, а ще й про те, що “всі, всі там будете!” А відтак варто пам’ятати, що за гріхи кожному доведеться розплачуватися, іноді – цілими поколіннями, як у “Страшній помсті”. Тож він заповідає і нині сущим співвітчизникам прожити своє життя так, щоб залишити по собі добрий слід на землі. Але люди грішні за природою своєю – “люди гинуть, люди б’ються, люди плачуть і сміються…” І все йде по колу, по колу у віках…

         Те коло у спектаклі окреслює рух човна, який символічно снує між двома світами. Він то пливе по Дніпру козацькою чайкою (а саме у цій повісті Микола Гоголь так неймовірно поетично змалював його. Хто не пам’ятає тих рядків ще зі школи: “Чуден Днепр при тихой погоде, когда вольно и плавно мчит сквозь леса и горы полные воды свои…”!), то символізує житло Бурульбашів, то час, коливаючись, ніби маятник, то страшні події, які підхоплюють у свою круговерть героїв повісті й не знати куди закинуть… Маленький човник – колиска, в якій лежить немовля, син Данила й Катерини, і його несе течія часу, як і кожного, – від народження до смерті. Поміж тим – так само звичне коло подій: кохання, одруження, становлення людини як особистості, її вибір в реалізації себе, мрії, страхи, події – аж до усвідомлення: хто ти є і який твій слід на цій землі? Всі грішні, всі падають у потойбіччя наприкінці фантасмагоричного дійства – і герої повісті, і їх творець. Земля має очиститися від людських гріхів, а вони, люди, спокутувати їх на Божому суді – врятувати свої душі. Покаятися ніколи не пізно, якщо те усвідомити вчасно.
          У цьому наскрізь символічному дійстві прочитується й проекція на день сьогоднішній, бо від козацьких часів і досі Україна не має спокою, мусить боронитися від ворогів.
Глядача вражають не лише майстерно втілені герої повісті – хоробрі й страшні, містичні, потойбічні, апокаліптичні, але й оригінальна сценографія у чорно-білих, до срібного, тонах, і розкішні костюми, і пісні, і танці, і бої.
           Літературознавці називають “Страшну помсту” найбільш значущою серед повістей циклу “Вечори на хуторі поблизу Диканьки”. Ця проза нагадує ритм історичних українських дум, близька до народної легенди. А головне – в ній і сьогодні бачимо, як любив наш Микола Гоголь славне минуле України і прагнув передати героїзм своїх співвітчизників у боротьбі за волю.
          Гоголівський фестиваль уже вдесяте продемонстрував прагнення і творців сучасного театру, і його шанувальників чути геніального Гоголя, знати й розгадувати. І – любити.

 

Джерело: Віценя Л. / Л. Віценя // Зоря Полтавщини. — 2018. — 6 квтіня.