Ось і розпочалося в Полтавському обласному музично-драматичному театрі справжнє літо. Адже як воно починається? З літніх шкільних канікул! А в нашому випадку — з прем’єри вистави для дітей «Як рятували країну Мережину».
У казковій країні різнокольорових клубочків, стрічечок, мотузочок, ниточок, шнурочків живуть щасливі й талановиті мережинці. Але з’являється чорний павук, котрий перетворює розмаїтий світ на безбарвний, при цьому вважаючи, що робить мережинців вільними. На допомогу казковим героям приходить хлопчик Євген із реального світу.

 

«Чорний Павук забрав у мережинців мову, щоб вони не говорили і не співали».
«Це ж моя країна! І ми неодмінно її врятуємо!»
«Воля — це можливість жити вільно і різнокольрово».

Знайомо? П’єсу «Як рятували країну Мережину» сучасна українська авторка Лана Ра (справжнє ім’я — Світлана Конощук) написала 2011 року. Але дивним чином цей твір став співзвучний саме сьогоднішнім часам. Лана Ра так пояснює своє передчуття:
— На той час у нашій країні вже відбувалися певні тривожні моменти. Згадаймо вибори Президента України, де переміг кандидат, котрий нині є втікачем. І мене вибір більшості українців засмутив до сліз. На тлі тих подій мені захотілося написати казку, і це відчуття лягло у сюжет, прийшло усвідомлення неминучого.
Сьогодні те, що кілька років тому було припущенням, стало жорстокою дійсністю.
Однак казка на те й існує, щоб усі вірили в незаперечну силу добра. У п’єсі «Як рятували країну Мережину» наскрізною думкою лунають слова: «Не втрачаймо надії!»
Саме аналогія із сьогоденням, переплетена з казковими пригодами, привернула увагу головного режисера театру імені М. Гоголя Владислава Шевченка до п’єси Лани Ра. Прем’єри вистав для дітей під час зимових і літніх канікул стали вже традиційними для гоголівців упродовж останніх років. Таким чином, вважає Владислав Шевченко, театр виховує майбутнього дорослого глядача.
А поки ще цей глядач юний, йому в театрі дозволено майже все: плести чарівні стрічки з допомогою куль, енергійно рухатися, попереджати персонажів про небезпеку, весело сміятися і плескати в долоні, кричати «чача!» у відповідь на мережинське «чуча!».

Фантазія Владислава Шевченка зробила п’єсу дуже музичною, танцювальною й інтерактивною. Невідомо, хто кого заводив: артисти маленьких глядачів чи навпаки. Зал жив у єдності з казковими персонажами, яких зіграли Семен Білокінь (хлопчик Євген), Антон Рокита (Нитусь), Анна Денисенко (Мотузько), Сергій Жмурко (Клубозяка), Сергій Козубенко (Павук), Лідія Кретова (Фея), а також Олександр Збаразький, Артем Козир, Владислав Сулима, Анатолій Аввакумов (мережинці).

Без перебільшення можна сказати, що мережинців рятували всі: й казкові герої, і юні глядачі, і навіть сам режисер вистави, який теж був у залі. Звісно, він не міг обійтися без допомоги головного хореографа театру Світлани Мельник, концертмейстера Наталії Зайко, художника Назара Майструка, звукорежисера Сергія Манченка, художників по світлу Лариси Йови та Сергія Юхименка, помічників режисера Інни Гах та Олександра Волошина. Письменниця Лана Ра створила казку з реальності, а гоголівці зробили дійсність казковою. Режисер вистави Владислав Шевченко так і сказав:
— «Як рятували країну Мережину» — це година задоволення для дітей з вірою в добро, взаємодопомогу і перемогу.
Саме так і сприйняли виставу глядачі. На прем’єру приїхали навіть гості з Харківщини — учні Краснокутського ліцею №1, їхні вчителі та батьки.
— Раніше ми завжди возили дітей у театри Харкова, — розповіла вчителька ліцею Вікторія Степанова. — Тепер ось вперше приїхали на виставу до Полтавського театру імені Миколи Гоголя і дуже задоволені. Я навіть схвильована, мене вистава «Як рятували країну Мережину» дуже пройняла: розумієш, що все це стосується нашого сьогодення. Дуже сподобалося також, що діти були задіяні у тому, що відбувалося на сцені.
Найбільше дітям сподобалося те, як закінчилася казка: мережинцям повернули кольори, а павук став яскравою квіткою. Письменниця Лана Ра ставить собі за мету — ніколи не знищувати у своїх казках негативних персонажів, а вдаватися до їх перетворення чи виправлення. Адже особливо сьогодні дітям потрібно якнайбільше позитивних емоцій, вважає вона.
Вистава «Як рятували країну Мережину» із цим завданням, здається, справляється. І вселяє віру в перемогу, бо «надія в серці завжди повинна жити до останнього».