Мар’яна Бондар, артистка-вокалістка Національної оперети України, солістка гала-концерту «Оперета єднає»:

«Я вперше у Полтаві. Особливо нічого не очікувала, окрім галушок нічого не знала про це місто, історичних пам’яток не бачила. Але ви знаєте, мені дуже сподобався ваш театр, прекрасна архітектура, гарне звучання і дуже доглянутий вигляд. Це фантастично. Пощастило трішки пройтися містом, знайомий мешкає тут, показав найвідвідуваніші місця. Мене вразило, що все так акуратно, чисто, розвинена інфраструктура, широкі площі, дуже зелено і відчувається чисте повітря. От тільки галушок так і не спробувала (сміється).

У вас гарна публіка, яка щиро сприймала наш концерт. Я рік працюю в опереті, до того працювала за кордоном. Вчилася в Італії, Відні. Прагнула насиченого творчого життя. Тому подобається, що театр оперети розвивається, глядачі, як у вас, сприймають це мистецтво.

Я з ідеалістів-оптимістів, тому повернулася після роботи за кордоном, на Батьківщину. Дуже хотілося додому, завжди хотіла повернутися, бо такий в нас менталітет і є душа, яка тільки тут своя. І вона інакша. За кордоном ти можеш жити, працювати і, навіть, мати класну роботу, але ти там чужий. В їхньому суспільстві інші правила, вони ніколи не будуть приймати тебе за свого, тому завжди є відчуття одинокості і туги за своєю країною.

Тому я зараз у Києві, тому я зараз у театрі оперети. За той час, що мене не було в країні, тут дуже багато прогресу сталося, особливо в театрі оперети. Велика різниця між тим, що було 15 років тому і зараз. Усе «розкручується», багато сучасних постановок. До речі, скоро прем’єра «Адамсів», де постановники з Прибалтики, з цікавими мізансценами, з новими технічними рішення. Спочатку не вірилося, що у нас таке можливо. Добре, що поруч з класичними оперетами у театрі з’являються прогресивні сучасні постановки.

Наше мистецтво рухається маленькими кроками до кращих зразків. Є багато ентузіастів, які роблять хорошу справу, є багато платформ, які своїми зусиллями створюють європейський продукт. Підтримки від держави мало, але є ентузіасти, є культурний фонд, є небайдужі, тому ми обов’язково виходитимемо з роками на ще кращий рівень. Чого і вашому фестивалю бажаю!

Автор - Ольга Коваленко