У полтавському академічному обласному українському музично-драматичному театрі ім. М. Гоголя відбувся концерт-реквієм «Лину поглядом у неба блакить...», присвячений загиблим «Небесної сотні».
    Без оплесків, у цілковитій тиші, при завмиранні серця, пройшов вечір вшанування пам’яті героїв Майдану. 18 березня, сцена театру Гоголя, на сцені – симфонічний оркестр під орудою народного артиста України Віталія Скакуна. Лунає вічна музика Шуберта, Скорика, Глієра, Тьомкіна. Після музичних номерів – слова ведучих, вірші, написані на Майдані, про Майдан, на згадку про вбитих на Майдані. Приєдналися до вшанування загиблих голова Полтавської обласної ради Петро Ворона, голова Полтавського обласного об'єднання товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка Микола Кульчинський та член президії ради Полтавської обласної громадської організації «Майдан» Олег Пустовгар.
    На очах сльоза, у серці туга. Зі сцени згадали імена всіх загиблих у протистояннях за свободу. Помолилися разом із архієпископом Полтавським та Кременчуцьким Федором за упокій їх душ. 
    Все дійство нагадувало таїнство, адже кожному було що згадати. Дехто також стояв на Майдані, дехто слідкував за подіями по новинам, але всіх на концерті-реквіємі об’єднувало одне – біль за нашу країну, біль за загиблих синів і дочок України. На сцені – актори театру ім. Гоголя читають вірш до матері. Складалося враження, що це голос тих загиблих хлопців, які вже не повернуться до рідної неньки. На сцені червоним «заливається» прапор, а у присутніх – червоною кров’ю серце обливається. Безслівну тугу матерів передано було у симфонічному творі – концерті для Р. Глієра завдяки точним філігранним переливами голосу солістка театру Надії Карпової. 
    Згадали цього вечора і хроніку «кривавих подій» на відео проекторі, під невмирущу, мінорну музику Незакінченої симфонії Ф. Шуберта. Словом критичність ситуації підсилив виступ народного артиста України Василя Голуба. Влучні слова, написані Шевченком майже 200-років тому, звучали зі сцени надзвичайно сучасно і тривожно. Уривок з поеми «Кавказ», логічним завершенням якого стала пісня «Чорна рілля ізорана». 
    Герої живуть, поки їх пам’ятають, доки у серцях прийдешніх поколінь живе пам'ять про їх подвиг. Гоголівці концертом-реквіємом «Лину поглядом у неба блакить…» (режисер Владислав Шевченко) намагалися донести основну думку, що Сьогодні ми всі повинні усвідомлювати, що живемо у нашій рідній Україні. На тлі сучасних подій кожен із нас не може залишатися осторонь. Адже Батьківщина в нас одна. Ми з болем у серці берегтимемо пам'ять про героїв, які вірили у краще майбутнє, полинули навіки в неба блакить. Вони залишили свій слід у сучасній історії. А нам залишається вірити, що кожен із нас — це, в першу чергу, особистість, яка варта свого народу, своєї історії, своєї віри, свого майбутнього. 
    Тому й завершився концерт «Молитвою за Україну» у виконанні заслуженої артистки України Маргарити Томм, під час виступу якої учасники концерту запалили свічки пам’яті «Небесній сотні». 

    Ольга Коваленко, керівник літературно-драматичної частини театру